Братська могила у селі Мошорино

село Мошорино, Знам'янський район

Братська могила в селі Мошорине – це Меморіальний комплекс, який був відкритий у 1972 році на вулиці Леніна, 1 в центрі села. До цього часу могили загиблих солдат були на території сучасної школи. Біля братської могили також знаходяться стели з портретами Героїв Радянського Союзу і соціалістичної праці. Мошоринські сільрада та школа є хранителями братської могили. У ній поховано 134 воїна, серед них: 104 солдата, які загинули за визволення села Мошориного, решта 30 – це розстріляні партизани і ті, хто помер від поранень під час визволення сіл: Сабліне, Сахарна, Васине та міста Знам’янки.

Село Мошорине визволене від німецьких загарбників під час Олександрійсько–Знам’янської наступальної операції 9 грудня 1943 року. В боях за визволення села Мошориного брали участь 8-й механізований Олександрійський ордена Суворова Червонопрапорний корпус під командуванням генерала А. М. Хасіна та 13-та Полтавська ордена Суворова і Кутузова гвардійська стрілецька дивізія 33-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійського армії II Українського фронту під командуванням Героя Радянського Союзу генерал–майора Г. В. Бакланова.

Багато людських доль зв’язані назавжди з братською могилою. Одна з них – це історія справжньої чоловічої дружби двох солдат С. Я. Новікова та Мельникова (ім’я та по-батькові нам не відомі). 19 серпня 2013 року з Мінська приїздив генерал у відставці С.Я. Новіков. Він шукав могилу бойового товариша капітана Мельникова, якого сам і поховав, за його словами, біля села Мошориного. На жаль, вже старий чоловік не пам’ятав точного ім’я свого побратима. Пан Новіков намагався згадати місце самотужки виритої могили, та навіть намалювати карту її місцезнаходження. Але безрезультатно, час вже змінив місцевий ландшафт, тому було важко визначити точно, де це було. Пошуки поховання Мельникова поки тривають, але місце надії завжди є в людському серці.

текст - Наталія Хандусенко, для газети «Наша Знам’янщина»