​Політичні лідери громади: Андрій Борідченко

13.09.20 10:20

Сайт «Суботці.Інфо», з огляду на місцеві вибори, що наближаються, планує серію інтерв’ю із людьми, які заявили про свої наміри балотуватися на посаду голови громади. Інтерв’ю беремо у порядку черговості – з ким і коли вдалося домовитися про зустріч, переговорити, - тож чекайте на кілька статтей. А починаємо із Андрія Борідченка – політика, громадського діяча, блогера, колишнього голови Суботцівської сільради.

Андрій Борідченко, фото з ФБ профілю
Андрій Борідченко, фото з ФБ профілю
- Давайте спочатку познайомимо читачів із Вами. Розкажіть про себе - про освіту, трудовий шлях.

- Якщо коротко, то починав я трудовий шлях із колгоспу імені Леніна. Пішов навчатися в педагогічний університет, на той момент – інститут імені Пушкіна. Закінчив його в 2006 році, але вже до того працював вчителем у Коханівській загальноосвітній школі. Офіційно мене приймали на посаду вчителя трудового навчання, але викладав ще історію та географію. За фахом я вчитель історії та народознавства. В 1997-му році вступив до КІРУЕ, отримав спеціальність юриста і у 1999-му почав працювати у Фонді захисту і підтримки підприємництва. У 2002-му році з Олегом Копилом заснували громадське об’єднання «Незалежна ліга підприємців м. Кіровограда» (я його й очолював до моменту виборів сільським головою). Паралельно був зареєстрований підприємцем з надання юридичних послуг та торгівлі піротехнікою.

- Коли почали займатися політичною діяльністю?

- Вперше я балотувався, але не був обраним, у 2006 році, а вже у 2008 був обраним сільським головою Суботців. В 2015-му був обраним востаннє і склав свої повноваження в 2018 році через втрату порозуміння із депутатським корпусом. Власне, я від початку казав, що якщо не зможу здійснювати свої повноваження в тому обсязі, в якому хотів, то я їх складу. Дуже вплинуло на це, що депутати двічі відмовили мені у внесенні на розгляд рішення про початок процедури об’єднання громади.

- А чому вони були проти?

- Я вважаю, що це було принциповим. Сесії буди в лютому і березні. У лютому мені депутати пропонували починати процедуру, і я готував проект цього рішення. Та на початку голосування за порядок денний я зняв його. Бо люди, які за два тижні до того казали «Давай!», почали казати, що не треба поспішати, треба запитати у сусідів. На що я сказав, що це проект і треба питати. До того ж вони за перспективним планом вже були включені до нашої громади. Перспективний план я взагалі вважаю своєю заслугою.

- Якщо говорити про час вашого керівництва селом, які проблеми потребували нагального вирішення у Суботцях чи сусідніх населених пунктах?

- Найактуальнішою проблемою було і є налагодження видалення твердих побутових відходів (ТПВ). По Суботцях у нас тоді вже був підписаний договір про надання послуг зі Знам’янським сміттєзвалищем. Але це питання можна було вирішувати по-різному. Мої наступники виділили тимчасову земельну ділянку як майданчик для складування. Така глибока яма, в яку складуватимуться ТПВ. Але це неправильно, бо, по-перше, там поруч село Костянтинівна, а по-друге відходи почнуть з часом розкладатися, а наш перший водоносний шар залягає на рівні 15 метрів. Тому, при глибині ями у 10 метрів, нітрати зі сміття підуть у перший водоносний шар і вода стане отрутою. По всьому районі рівень нітратів у колодязній воді й так вище норми у 2-3 рази. Таку воду немовлятам споживати не можна!

- Проблеми з водою взагалі є базовими у багатьох селах. Яка ситуація у Суботцях?

- У Суботцях водогінна система отримує воду із трьох незалежних свердловин. Одна з них в самому центрі села, від неї далеко до ферм і господарства. У літню пору, коли рівень води падає і вона вже не підпитується водою із артезіанських свердловин, то підпитується із першого водоносного шару, тож рівень нітратів починає перевищувати норму. Баланс вирівнюється лише із початком дощів. Тому останні 5-6 років ми давали у травні оголошення в газеті з проханням не вживати в їжу воду із центрального водогону.

- Які ще послуги мають отримувати люди на рівні громади, окрім комунальних?

- Я вважаю, що сільські діти не отримують той рівень освіти, на який мають право через слабку матеріальну базу шкіл. Звісно, у Суботцівську школу сільрада вклала багато коштів. Наприклад, через два місяці після обрання мене головою, ми з депутатами виділили 150 тисяч на заміну усіх вікон на енергозберігаючі. У 2009 році ми купили шкільний автобус. Наступного року придбали мультимедійний клас географії і меблі. Провели ремонт спортзалу. Втім, матеріальну базу ще покращувати і покращувати. По-друге, важлива позашкільна зайнятість дітей. У нас працюють дитячо-юнацькі творчі центри, але їм потрібна більша підтримка. Наступне важливе - це лікарні, особливо первинна ланка. Але є проблема з персоналом. Я вважаю, що амбулаторія має надавати весь спектр первинних послуг, і для цього там має бути відповідне обладнання і фахівець, який вміє з ним працювати.

- Багато сіл бояться приєднуватися до центральної садиби чи мають свої амбіції. Що скажете про села, які приєднаються до Суботцівської громади і як їх інтереси можуть бути захищені?

- Я можу когось пропустити, але загалом у нас на території 22 села. В деяких залишилися жити виключно особи похилого віку.Я вважаю, що ми зобов’язані забезпечити їм гідне життя. У селі може бути відсутній ФАП, але має бути медсестра чи гарне сполучення із центральною садибою, щоб людям не доводилося їхати в район. Я завжди пояснював людям таким чином: ви боїтеся, що Суботці усе будуть тягнути на себе, але у мене кілька питань. У вас є вуличне освітлення? Ні. А в нас воно є, і значить будемо робити у вас. У Трепівці проблема із водоводом, бо він у приватних руках. Значить, займемося водою. Я так і казав, що ми зможемо побудувати водовід, як ми його побудували у Суботцях.

- Які є прорахунки у втіленні розвитку села і територій зараз і як ці прорахунки можна було б виправити чи не допустити?

- Сама головна проблема – це закритість роботи сільради. Я вважаю, що висвітлення діяльності сільради взагалі немає. На сайті немає рішень, які приймають депутати. Якщо щось і є, то це рішення про затвердження дохідної та витратної частин бюджету, що простій людині ні про що не каже. Усі інші – бухгалтерські звіти, з яких також нічого не зрозуміло. По-друге, за ті два роки, що я пішов, майже не проводилися тендери. Кошти розподіляються рішеннями сесій. Наприклад, у 2017 році у нас будувалася дорога по вулиці Береговій. Вона на той момент коштувала 750 тисяч при загальному обсягу робіт 21 тис кв м асфальту. Я цю закупівлю виставив на тендер і будівництво обійшлося в 640 тисяч, тобто економія склала 110 тис грн. Тому я за відкритість! Наприклад, у Малій Висці посеред села поставили монітор, куди транслюють сесію. У Знам’янці транслюють сесію онлайн, це нічого не коштує. Засідання можна просто записати і викласти на сайт.

- Головне питання села в Україні – це майже стовідсотково питання землі. Як із цим ситуація у Суботцях?

- Питання про два гектари землі, які має право отримати кожна людина, дуже складне. Спочатку їх видавали тільки учасникам АТО, і це була також моя позиція. На жаль, депутати, після складення мною повноважень, вирішили по-іншому і почали наділяти землі усім бажаючим, а правильніше тим, хто встиг написати заяву. Але ж землі в нас не безмежні і усіх бажаючих задовольнити не має фізичної можливості. Але зараз цю лавину неможливо зупинити. Коли одним землю дали, а іншим ні. І постає питання наповнення бюджету. Наприклад, громадянин отримує два гектари. Середня вартість гектару по області – 38 тис грн. Податок – 1%. Вартість двох гектарів близько 76 тис. Отже податок становитиме 760 грн. Але якщо ці два гектари бере у сільради в оренду господарство, то податок множимо на чотири – це дохід громади від передачі землі в оренду. Це кошти у бюджет, а це утримання садочку школи, інфраструктури. У нас у Суботцях багато одноосібників – це ті, хто взяли землю і обробляють власноруч. Зараз таких 420 осіб. Така кількість вказує на те, що власників земельних паїв, в першу чергу, не влаштовують ті орендні відносини, які їм запропоновано орендарем, а також те, що обробіток власного паю чи не єдиний дохід в сім'ї. Одноосібники сплачують також максимальний один відсоток земельного податку від вартості паю. Багато хто з них не проти створити сімейні господарства, щоб бути конкурентно здатними при продажу вирощеного власними руками збіжжя, але законодавча база, на жаль, недосконала, внаслідок чого втрачають як самі одноосібники, які залишаються соціально незахищеними так і бюджет, який міг би отримати додаткові кошти.

- Звісно, громада спирається на людей – на бізнес, на інтелігенцію, на актив. За рахунок кого наповнюється бюджет Суботців?

- У нас у громаді усі справно платять податки. За мого головування ми знаходили спільну мову із керівництвом фірми «Хлібодар». Але, на жаль, угод соціального партнерства не уклали ні з ким. Були разові акції допомоги – за проханням соціальних установ, шкіл. Якщо говорити за Мошорино, то там допомагає компанія «РосАгро». Це яскравий приклад соціальної відповідальності, адже там збудовано стадіон, спортивний зал і придбано тренажери, утримується секція велоспорту.

- А що можна сказати про ситуацію в інших селах Суботцівської сільради?

- На нашій території всього три села. Одне з них – Коханівка. Воно дуже мальовниче, але поступово вмирає. Дітей звідти ще возять до нас у школу, але це не завжди зручно. Тому молодь виїжджає, а старі люди залишаються. Є село Костянтинівка. Там люди просили газопровід, ми у 2013 році за підтримки депутатів запалили таки там голубий вогник. А до того встановили більше 60 світлоточок. Та й діти звідти ходять у дитсадок у Суботцях. І тому я кажу, що у вас є депутати, є старости. Вони озвучують наявні проблеми, а депутати – вирішують у рамках коштів, які є у бюджеті.

- А зараз, через складну ситуацію з корона вірусом, і коштів мабуть немає?

- Гроші у громаді є. Ми це бачимо через багато відкритих джерел, починаючи з «Е-дата» і закінчуючи «Бюджетом». На даний момент інформація з «Бюджету» вказує на те, що станом на травень бюджет Суботцівської сільради недоотримав 900 тис грн. Це пов’язано з карантином і зменшенням виробництва. Далі буде ще гірше, бо неврожай, а єдиний податок сплачуватиметься сільгоспвиробниками, а у них немає прибутку. Незабаром кінець року. Як зазвичай буває? Перший квартал: надходження йдуть, але виконання плану не відбувається. У другому кварталі ми виходимо в нуль. Починається перевиконання. Третій квартал – йде наростання. Сплачується земельний податок та податок з прибутку. Четвертий квартал підсумовуючий і ти бачиш, наскільки перевиконав план. Отже, якщо з бюджетом є проблема, то сільська рада має розповісти, чому вона сталася. Втім, у переліку питань, які виносяться на сесію, наразі навіть нема пункту про звіт.

На цьому ми закінчили розмову з Андрієм Васильовичем. Ми не публікуємо передвиборчої програми чи обіцянок, адже це не є завданням інформаційного сайту. Але продовжуємо слідкувати за політичною ситуацією у Суботцівській громаді. Очікуйте на інтерв’ю з іншими впливовими та відомими людьми села. Наступною буде розмова з Тетяною Стрельцовою.



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: