Юрій Мошак: «Шинкіокушинкай карате – це не просто бійка, це виховання особистості»
Уже трохи більше двох років у Суботцях працює філія спортивного клубу «Будокан» (м. Кропивницький), де усіх охочих навчають шинкіокушинкай карате. Про історію та сьогодення клубу нашому виданню розповів тренер Юрій Мошак.
- Я займаюся спортом з 1975 року. Тоді це була боротьба самбо або дзюдо. Я прозаймався десь 15 років. Потім була армія, звідки я повернувся 1989 року, і на той час був певний спад у дзюдо і вже було дозволено займатися карате. Мій товариш Олександр Кузьмін, який займався зі мною боротьбою, почав розвивати у нашому регіоні карате. 1988 року він створив клуб, і це була перша реєстрація Національної федерації шинкіокушинкай карате України. Зараз до неї входить 25 регіонів, тобто 25 областей, і в кожній є свої обласні федерації. Також обласна федерація є і в нас, у Кропивницькому. Вона одна із найстарших, їй 30 років, уже 31. Серед наших вихованців є чемпіони Європи, призери чемпіонатів світу, багаторазові чемпіони України. За 30 років з’явилися вже справжні спортивні династії.
- Окрім різного роду змагань, щороку ми проводимо літні спортивні табори, і якщо діти ще малі, то батьки їдуть із ними. На одному з таких таборів ми познайомилися з хлопчиком Богданом Лук’янчиковим, який проживав у селі Суботці і якого батьки періодично возили на заняття у клуб «Будокан» в обласному центрі. У розмові з татом Богдана прозвучала пропозиція, щоб не возити дітей до Кропивницького, зробити філію клубу в них у селі. Ми разом з головою Обласної федерації шинкіокушинкай карате Олександром Кузьміним поспілкувалися з тимчасово виконуючою обов’язки голови сільської ради Тетяною Миколаївною Стрельцовою, знайшли спільну мову – і нам запропонували облаштувати клуб у Будинку культури, де було порожнє приміщення.За сприяння Федерації ми завезли необхідне обладнання – татамі, лапи, мішки – все, що треба для того, аби почати навчання дітей. Тож датою народження філії кропивницького клубу «Будокан» у Суботцях можна вважати 1 вересня 2018 року.
- На сьогодні, можна сказати, ажіотаж трошки спав. На початку було дуже багато дітей, бо це видавалося чимось новим, їхнє уявлення про карате складалося по мультиках і кінофільмах – нібито це все легко й просто, ручками-ніжками помахав, наче якийсь герой у телевізорі. Потім діти побачили, що треба працювати, що це один з найжорсткіших стилів карате (дорослі змагання проходять у повний контакт, у дітей є обмеження – на них вдягають захист на голову, тулуб, кінцівки). Сама система тренувань спрямована на подолання себе, виховання свого характеру, робити більше, ніж можеш, терпіти і перемагати. Не кожна дитина була до цього готова, і, на жаль, багато хто покинув тренування. Із приблизно 60 осіб залишилося 16, і це нормальна статистика в нашому виді спорту, багато хто йде, але лишаються найкращі й найсильніші. Тож ці 16 дітей беруть участь у змаганнях, екзаменах та інших заходах під егідою нашої федерації.
- Про здобутки говорити ще рано, клуб дуже молодий. До того ж, до нас прийшли діти, котрі ніколи не займалися карате й ми вчили їх «з нуля». У нашому виді спорту досить тривалий тренувальний процес, ми готуємо наших вихованців і фізично, і психологічно, щоб вони були готові долати труднощі. І перші змагання, які ми робили, - це «Турнір початківця», що відбувся 18 січня 2019 року на сцені Будинку культури, і в якому взяли участь більше сотні юних спортсменів. Як показує досвід, як правило, подібні змагання проводяться у шкільних спортивних залах, але ми вирішили провести його на сцені, аби перший турнірний виступ дітям запам’ятався.
- Звісно, пандемія коронавірусу внесла свої корективи в проведення змагань. Відповідно до рішення Всеукраїнської федерації було скасовано й Чемпіонат світу, і Чемпіонат Європи, і Чемпіонат України, і обласні чемпіонати. Тепер будемо чекати наступного року й слідкувати за ситуацією з пандемією.
- Ні, адже я бачу, що діти хочуть займатися. Сам тренувальний процес їм подобається. Кожні пів року вони проходять атестацію на паски, яку наші вихованці завжди з нетерпінням чекають. На кожен рівень є свої вимоги щодо техніки, щодо фізичної підготовки, і діти роблять все, аби відповідати цим вимогам. Як наслідок – екзамени успішно складають усі!
- Наскільки я знаю, східні єдиноборства – це не тільки навчання техніці бою, але й формування світоглядної позиції…
- Це все йде паралельно, це невід’ємні частини навчання шинкіокушинкай карате. Кожен з видів єдиноборств – це не просто бійка. Це виховання особистості, котра знає, чого вона хоче, і знає, як досягнути своєї мети; як протистояти труднощам, як бути порядним, дружнім, приходити товаришам на допомогу, зрештою, як бути культурним, дисциплінованим, виявляти повагу до інших.
Записав Дмитро Шульга, фото наддав герой розмови
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?