Сергій Пащенко: «Мені завжди хотілося, щоб депутати були люди активні, які хочуть щоб громади розвивалися!»
Соціальні мережі завойовують
все більшу і більше нашу увагу та авторитет. Не дивно, що і люди, котрі ведуть
популярні групи чи пабліки у Фейсбуці, Інстаграмі, Твіттері є лідерами
громадської думки та впливають на прийняття рішень на рівні громади.
Деякі з експертів та експерток, котрі створили і розвивають місцеві групи у
соціальних мережах, вирішують не тільки підтримувати інформаційне поле громади,
налагоджуючи комунікацію між людьми, але й приймають на себе відповідальність,
балотуючись в органи місцевого самоврядування. Як от Сергій Пащенко,
адміністратор групи «Богданівка і все, що з нею пов’язано». Користуючись
нагодою, ми записали з ним інтерв’ю
- Привіт! Будемо знайомі, звати мене Пащенко Сергій. Народився я в маленькому, але мальовничому селі Кучерівка, у робітничій сім’ї. З малих років я пізнавав науку заробітку коштів. Спочатку як зівака, та маленький помічник бабусі, на колгоспній фермі, а потім і сам на літніх канікулах заробляв копійчину на обновки до школи. І я цього не соромлюся. Бо вважаю, що все, що по нашій долі нам трапляється, все це безцінний досвід. Допомагаючи колгоспникам дуже мені як хлопцеві запала в душу робота водія. Вони на той час серед робітничих професій якось особливо виділялися, романтикою, чи що. Хоча мені просто подобалися великі машини.
Отож після закінчення школи, я пішов навчатися до Знам'янського ПТУ №3 на спеціальність «Водій крану автомобільного». Це мабуть самі яскраві спогади з навчання, але довго розказувати… І вже після закінчення училища, одразу ж розпочалася моя офіційна трудова дорога по полях навколо сіл Кучерівки та Богданівки. Тоді, не зважаючи на спекотні жнива та малі заробітні плати, я все ж таки був щасливий, та отримував задоволення від роботи. Хоча чого приховувати, я по своїй натурі свободолюбива натура і в подальшому не затримувався на тих посадах де я не відчував, що моя робота приносить користь людям і не дає мені змогу навчатися чомусь новому.
А ще я ідеаліст і завжди намагався добиватися справедливості в оплаті праці, належних умов праці та матеріального забезпечення відповідних робочих місць. Тому на цій роботі та на наступних, я затримувався рівно на стільки, доки міг добитися якихось змін на краще. Знаєте і виходило, директори йшли на деякі поступки, бо я міг аргументувати чому повинно бути так, що це не є просто моя забаганка. Але якщо далі не відбувалися нові зміни, не відбувався мій особистий ріст та ріст компанії в якій я працював, то я зацікавлювався чимось геть новим, не схожим на попереднє. От самі порівняйте з водія в колгоспі пересів на оператора комп'ютерного набору в обласній Водолікарні, до цього я тільки мріяв про комп'ютери і пройшовши трьохмісячні курси, почав сам навчати цілий бухгалтерський відділ з шести бухгалтерів та одного економіста у лікарні. Там старші колеги мене загітували піти вчитися до технікуму. Технікум заочно я закінчив, але по професії так і не працював. Ще деякий час працював на заводі «Гідросила», отримавши там нову спеціальність «станочника широкого профілю». Там я і дізнався про роботу на конвеєрі, наробивши трішки шороху і там)) знову ж допомогла попередня робота в бухгалтерії та співпраця з економістом. Зміг вибити перегляд нормативів для тої ділянки, по нормативам та підвищенню заробітної плати. Але завод великий і весь його я точно би не змінив)) І тоді , а це вже більше 12 років тому, я зустрів товариша дитинства, який мене познайомив з меблевою тематикою. І з тих пір я затримався в темі виготовлення корпусних меблів по замовленню. Хоч і були спроби повернутися до першої моєї професії і попробувавши свої сили в професії далекобійника по Європі, я там надихнувся тою красою вулиць, тим як там все організовано для Людей. Я захотів щоб і в нас, в звичайному селі, було все як в європейських селах та маленьких містечках. Якраз в той час були президентські вибори. Тоді подумав собі, що нехай президент змінює Країну, а я скільки зможу зміню те місце де я живу. І повернувся до вже рідної Богданівки та Кучерівки.
- Так можна сказати що і хобі, бо це мені в першу чергу приносить задоволення і можливість само реалізовуватися. Мені дуже подобається професія журналіста. І мабуть через доступний мені такий спосіб, я і хотів себе реалізувати якось в цій цікавій діяльності. В часи моєї роботи в Водолікарні, я там був не тільки оператором комп'ютерного набору, й системним адміністратором, потім з власної ініціативи створив інтернет сторінку для лікарні, при цьому паралельно вів ще декілька інтернет ресурсів з активними форумами, де я був модератором і адміністратором. А для того щоб форуми та групи були активними та цікавими, приходилось приділяти дуже багато власного часу, постійно створюючи нові теми для обговорення, та підтримки інших членів групи. Тож був деякий досвід.
А нашу Богданівську групу я створив як першу сходинку в реалізації сервісних послуг. А саме інформаційна дошка оголошень, як від сільської ради до громадян, так і навпаки – це досить легкий спосіб звернути увагу на якусь проблему в громаді. Люди підхопили цю ідею і активно почали ділитися постами з обговореннями різних болючих проблем. Людей багато і проблеми у всіх різні. Є і об’єднуючі які стосуються всієї громади. Тож не потративши кошти на типографію в нас з'явилася своя інтернет газета з новинами, та оголошеннями))
- Слідкуючи за дискусіями у групі, які основні проблеми громади, котрими переймаються люди, можна виокремити у Богданівці? Що потребує вирішення депутатами майбутньої об’єднаної громади?
- Перший активний поштовх для групи стався на темі створення зон для відпочинку, а саме парку, та облаштування алей з квітами. Село велике, а де погуляти молодим парам з дітьми і немає. Молоді пари вимушені призначати зустріч на зламаних лавках біля стадіону, хоча могли б посидіти на лавках чи гойдалках в квіточому парку. А бо в затишному кафе, якого теж не вистачає.
А перелік болючих питань для людей чи малий, хоча в вирішені більшості питань не потрібні над витрати з сільського бюджету. Інколи досить організувати людей, виписати допоміжну техніку, та закотивши власні рукава можна подолати проблемні місця, такі як непрохідні пішохідні доріжки вздовж подвірь, адже люди ходять по проїзній частині, інколи наражаючи себе та своїх дітей небезпеці, хоча на деяких вулицях присутні пішохідні доріжки.
Одна з болючих тем це стихійні смітники. Та й чесно кажучи до центрального смітника який організували теж є великі питання, чи не викличе він екологічної біди? Бо вже зараз центральний смітник докучає жителям окраїни села. Друга проблема, хоча вона навіть одна з головних, то це відсутність постійного закріпленого сімейного та дитячого лікаря. На Жаль так і не створено привабливих та реальних умови для заохочення жити в нашому селі та працювати вже в відремонтованій амбулаторії. Зараз в наш час потрібно дуже по старатися, щоб робота в сільській місцевості була приваблива та престижною. Тому і хочеться щоб наше село та Суботцівська громада в цілому, розвивалася, та ставали привабливою для життя та праці молоді в наших населених пунктах.
Також вже мабуть однією з характерних ознак занепадання вулиці, або села це відсутність нічного освітня і погані дороги. Це вже звісно без грамотного фінансування не вирішити. Хоча мало виділити кошти на ремонт, а треба ще зробити правильне замовлення та проконтролювати виконання робіт, щоб відремонтована ділянка прослужила десятки років, а не днів.
Також одна з проблем, чим зайняти молодь? Стадіон не привабливий, та не спонукає особливого бажання займатися спортом. Мала кількість або відсутність кружків та секцій для всебічного розвитку наших дітей.
Була гостра та затяжна тема обговорення це водопостачання, її вирішили поки що для існуючих абонентів водогону, але ще залишається чи мало домогосподарств, які теж би хотіли мати централізоване водопостачання. Якісь роботи в цьому напрямку ведуться, але для людей це ще є актуальним питанням.
Виникають у жителів проблеми з фермерами яких ділянки земельних наділів знаходяться близько до жилих будинків, при обробці хімічними засобами страждають люди, худоба та бджоли. Потрібно якось це мудро та головне по людськи вирішити.
Група дійсно гарний інструмент для висвітлення болючих проблем, але їх треба комусь вирішувати. І жоден депутат і голова ОТГ не зможе вирішити їх усі, якщо не буде в самих жителів громад бажання змінюватися і долучатися до активних дій по вирішенню болючих проблем. Без підтримки громади, жодна ініціатива не буде доведена до позитивного вирішення.
- Ну, спочатку такої думки навіть і не було. Бо як у всіх є свої клопоти. Але чим частіше висвітлював проблеми, я бачив, що якось мляво на них реагують в виконавчій владі. А люди які говорили про питання які потрібно вирішувати для громади, не розуміли, що саме роблять депутати, чому вони нічого не добиваються?! І мені стало цікаво хто наші вуличні депутати, бо я і не знав хто займає місця самих активних серед громади. Пішов як спостерігач на сесії, та ще й з включеною камерою, щоб люди теж бачили хто і як відстоює інтереси громади. Добре, що нічого кримінального на тих засіданнях, де я був присутній не зафіксував. Але мене засмутило, що більшість депутатів пасивна, а деякі відверто говорять, що їм десь потрібно свої справи вирішувати, а ви тут мене затримуєте… Від одного чи двох депутатів я все ж таки чув запити і звернення від людей з проханням по вирішенню якоїсь проблеми.
Мені як жителю громади хотілося б, щоб все ж таки в депутатському корпусі були люди активні, які хочуть щоб громади розвивалися і ставали комфортними для жителів наших сіл, та цікавими для нових жителів, котрі будуть стояти в черзі за придбанням будинків в наших місцевостях. Вимагати від інших це легше за все, або критикувати когось. Тому хочу власним прикладом показати, що навіть один голос може пробудити іскорку прагнення на позитивні зміни в цілій громаді. А якщо за цим голосом буде чи мала кількість підтримки односельчан, то до цього голосу будуть прислухатись.
- Які завдання ставите перед собою на п’ятирічну каденцію? Чого хочете досягти?
- З перших же днів взяти за правило - прозорість засідань сесій та робочих комітетів, щоб проводилися онлайн трансляції, або відео записи з роботою депутатів. Щоб люди бачили хто на кого працює! Хто відстоює інтереси громади, а хто окремих осіб.
Якщо в моїх силах, а з великою підтримкою людей це можливо, я хочу все ж таки добитися, щоб кошти які виділяються на дороги, або інші ремонти, використовувалися максимально на матеріали! А не на посередників та інші «прокладки», щоб вони не осідали в безкінечній бездонній ямі откатів. Тоді нарешті можна буде розпочати та завершити вдало завершити багато проектів для розвитку наших територій. Отже добитися максимальної звітності перед громадою: скільки, куди, які гарантії, терміни виконання...
Хочу активно підтримувати всіх тих хто хоче займатися своєю справою на території наших сіл, адже сфера послуг в нас так слабко розвинута і людей треба підтримувати! Та також залучати інвесторів зі зовні. Я буду тільки за обома руками, за створення робочих місць.
Головне прагнення, в майбутній роботі депутатом в Суботцівській сільській раді - це так змінити з колегами та людьми, наші території, щоб коли будуть поверталися додому з заробітків наші односельчани, вони не могли зрозуміти, де вони, вже дома, чи ще в Європі.
Звісно мало прибрати території, покласти гарний асфальт і заквітчати вулиці. Тут потрібно постійно залучати творчі програми, проводити різні заходи, щоб змінювати свідомість людей, їхнє відношення до оточуючих і головне до самих себе. Щоб наші люди нарешті почали поважати одне одного, та допомагати тим хто цього потребує.
Можливо я мрійник, але мої мрії і та купа ідей котрі вже були опубліковані в групі, будуть озвучуватися не тільки в групі в фейсбука, а постійно будуть добавлятися на розгляд до порядку денного засідань сесі.
Розмовляла Вікторія Талашкевич – для сайту «Суботці.Інфо», фото - з ФБ-профілю героя
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?