​Наталя Скуйбіда «Є певні універсальні цінності, які не залежать від часу, і нам треба цьому навчити наших дітей»

11.11.20 10:00

У Богданівці є дещо незвичайний заклад дошкільної освіти - це ясла-садок «Світлячок». Власне, чим він особливий – розповідає директорка закладу Наталя Скуйбіда.

Наталя Скуйбіда
Наталя Скуйбіда
- Розкажіть про дитячий садочок, який Ви очолюєте, і чим він особливий?

- Наш дитячий садочок побудований ще 1957 року, знаходиться в гарній місцевості, у лісі, на території військової частини, це приміщення Кіровоградської експлуатаційної частини (м. Кропивницький). Зараз сільська рада орендує це приміщення. Відвідують садочок діти військовослужбовців й охочі діти із села. На території садочка в нас ігровий майданчик, який бажає покращення. Будівля вже старенька, але цього року ми зробили ремонт: дещо власними силами, дещо за фінансової підтримки сільського голови Анатолія Іващука – і наш дитячий садочок став як новенький. По району наш садочок – найтепліший. У нас функціонує три групи – молодша, середня і старша, приймаємо діток з півторарічного віку. Ми можемо прийняти 65 вихованців, але у зв’язку з такою епідситуацією, то дітки ходять згідно з умовами адаптивного карантину. Працює в нас 17 осіб: директор, вихователі, помічники вихователів, завгосп, кухар, охоронці. Та й узагалі у нас весь колектив хороший. Я тут працюю з 1996 року, була вихователем, потім перейшла на місце завідувача, а торік помінялася назва і я із завідувача стала директором.

- Як дитячий садок працює під час карантину?

- До ситуації з коронавірусом у нас за графіком проводилися всі заходи: методичні заняття, показували дуже гарні свята. Коли була атестація дитячого закладу, то були присутні представники усіх садочків району, наш сільський голова – усі були приємно вражені тим музичним заходом, який ми провели. У нас дуже гарний музичний керівник Ніна Антонівна Брайко, вона і вихователь, і музичний керівник. Це наш особливо цінний кадр, вона розробляє подібні свята. Але умови карантину вносять свої корективи, скажімо цього року Свято осені відбувалося по групах, на безпечній відстані, без присутності батьків – як рекомендують лікарі. А так живемо звичайним життям: вихователі працюють, заняття проводяться.

- З огляду на всі ті роки роботи в дошкільній освіті, чи помічаєте Ви, що діти тепер інші?

- Звичайно, помічаємо. Ми працювали і працюємо над тим, аби прихиляти дітей до любові, до поваги до батьків, дідусів-бабусь, до старших. І це не високі слова. Ми перша ланка, яка працює над цим. А перед тим ще найперша ланка – то батьки. Якщо батьки налаштовані на дитячий садок – так і малеча приходить із дорогою душею. А є батьки, котрі наслухалися на вулиці: мовляв, пішла дитина в садочок й одразу захворіла. Але ж дитина рано чи пізно все одно приходить у колектив однолітків і треба виробити груповий імунітет. До того ж, батьки наших вихованців дуже молоді, і вони самі іноді не демонструють повагу до вихователів, тому ще й у цьому плані нам доводиться працювати. З іншого боку, на дітей впливають сучасні непозитивні мультфільми, які не несуть смислового навантаження. Не те, що українські казочки, які, на мою думку, більше схиляють дитину до доброти. Є певні універсальні цінності, які не залежать від часу, і нам треба цьому навчити наших дітей. Інакше буде тільки гірше.

- Хто допомагає Вашому закладу?

- Керівництво військової частини ще ніколи не відмовляло, коли ми зверталися з проханнями. Допомагає нам і сільська рада.

- Які Ваші очікування щодо входження Богданівки до Суботцівської ОТГ?

- Поки що зарано говорити про якісь результати. Сподіваюся, що будемо плідно працювати, що створення ОТГ дасть змогу й ефективніше обмінюватися досвідом з колегами, і зміниться на краще ситуація з фінансуванням. Нам треба кардинально поміняти дитячий майданчик, замінити огорожу, замінити один холодильник, треба зробити ремонт у комірчині, на кухні, де в нас пральня.

- Чи повертаються Ваші колишні вихованці на роботу до садочка?

- На сьогодні є в нас дівчина, котра сама колись ходила до нас у садочок, а зараз працює вихователькою, паралельно навчаючись заочно за спеціальністю «Дошкільне виховання» в Харкові. Набагато більше прикладів, коли батьки колись були нашими вихованцями, а тепер водять до нашого садочка уже власних діточок. Виходить, що ми вже тут, як бабусі тим діткам.

Записав - Дмитро Шульга, фото надіслала героїня розмови



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: