​За побратима – від чистого серця!

20.11.20 10:00

Зазвичай, коли шукаєш героя для інтерв’ю, плануєш розповісти саме його історію. А буває так, що у відповідь чуєш – про мене не пишіть, напишіть про мого побратима, бо він того достойний. Присв'ячуємо цю статтю Дню Гідності та Свободи!

У селі Мошорине
У селі Мошорине
Дмитро Коваль, ветеран АТО, який до війни був приватним підприємцем і зараз продовжує займатися підприємницькою діяльністю, проживає у Суботцях. Про себе розказує сухо, а коли чує питання про свого побратима Володимира Мухурова, одразу знаходить багато приємних слів.

- Пане Дмитре, чим займалися до АТО?
- Я був приватним підприємцем.

- Вас мобілізували чи пішли за власним бажанням?
- Так, мобілізували. На війні був з серпня 2014-го року до березня 2015 рік.

- Чи виконала держав свої обіцянки перед вами, як учасником АТО?
- Ну, землю я отримав.

- Чим займаєтеся зараз?
- Продовжую підприємницьку діяльність.

- У вашій громаді багато ветеранів?
- Багато. До 10 осіб.

- Разом збираєтеся?
- Збираємося в основному 14 жовтня або на день загибелі воїнів. Стараємося відвідати місця поховань, згадати їх.

- Дмитре, ви ніби і балакучий, але про себе розповідаєте дуже стримано.
- Не люблю я цього. Ви про мене не пишіть, напишіть краще про мого побратима – Володимира Мухурова, він цього справді достойний. Проживає у Дмитрівці.

- Ну, то розкажіть про нього?
- Він розвідник, як і я. Володимир був в 72-му розвід батальйоні. Мій товариш і кум. Людина, яка відгукується на будь-який клич. В кого які б не були проблеми, завжди виручає, знаходить вихід з усіх ситуацій. Може вирішити будь-яке питання. Скільки я його знаю і працюю з ним, для нього немає питань, які не можна вирішити. Людина добра, весела, товариська. Ніколи в нього немає злості. Не пам’ятаю такого, щоб він сердився, завжди на позитиві. І завжди думає за своїх побратимів.

- Чим займається Володимир Мухуров?
- Володимир був радником голови з питань АТО в Знам'янській районній державній адміністрації. Крайній раз, що ми з ним робили разом – збирали продукти для госпіталю в Кропивницькому. Там була нестача фінансування 50%. Тож, він організував збір продуктів. А ще в нас є така ініціатива – «Допомогти побратиму». Робимо, кому що треба – від елементарного порубати занести дрова до якихось подарунків на свята дітям воїнів АТО.

Володимир також балотувався в депутати обласної ради – не пройшов. Був головою ветеранської спілки – вона була кращою в області. Завжди допомагав і допомагає батькам загиблих воїнів, іх дітям.

Дмитро Коваль і Володимир Мухуров
Дмитро Коваль і Володимир Мухуров
- Ви так натхненно розповідаєте про свого побратима…
- От він цього реально достойний. Він всі ці роки займався нами, військовослужбовцями. От приїхав хлопчина з Голованівська, ми з ним разом були в госпіталі. Його звуть Дмитро Гуменюк. Він зателефонував в госпіталь, щоб пройти лікування. А коли приїхав, виявилося, що місць немає. А він вже з речами, відпустку на роботі взяв. Володимир це почув, пішов до головного лікаря і хлопця взяли й пролікували. Він вирішив це питання.

- Яке ставлення до учасників АТО, відчуваєте на собі?
- Люди завжди ділилися і будуть ділитися на дві, на три категорії, на чотири. Більше розуміють ті, в кого з родини там хтось побував. А хто просто побачив це по телевізору, йому здається, що це відбувається десь за кордоном, за океаном. Багато хлопці пишуть про випадки з маршрутками, коли не пускають. Не поважають. Люди по-різному ставляться.

- Не шкодуєте, що пішли в зону АТО?
- Ні разу. Інша армія вийшла, інше ставлення. Ви самі дивитеся новини, бачите, як хлопці воюють.


Записала Ася Цуркан, фото з ФБ-профілю героя розмови



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: