Cила людини в родині
Герої нашої розповіді - сім’я Буртових. Вони і гадки не
мали, що доля їх приведе до села Мошорине...
До роботи була беручка і невтомна, за зміну обробляла по дві тонни металу. А після робочого дня виконувала громадські доручення, адже її обрали секретарем комсомольської організації. Була принципова і смілива, не боялась відверто висловити свою думку, без вагань піддавала критиці не лише колег по роботі, а інколи і начальників. За це дівчину поважали і навіть побоювались.
Лише красень Віктор, маючи веселу вдачу не побоявся суворої та непідступної Любові, почав виявляти увагу, бо закохався у неї відразу як побачив. Дівчина стримано відповіла взаємністю, бо хлопець теж припав до душі. Невдовзі молодята одружилися, працювали разом на заводі, отримали квартиру, збудували гараж, купили машину, народили двох синів, тішились принадами великого міста, брали участь у художній самодіяльності. У вільний час допомагали батькам доглядати бджіл. Кращого життя, здавалось, годі шукати.
Влітку 1992 року пасіку розмістили у посадці поблизу села Мошорине. Там одного разу, випадково, молоді люди зустрілися головою колгоспу - Вячеславом Миколайовичем Решетняком, який дізнавшись, що подружжя за професією зварювальники, почав вмовляти переїхати в село, бо такі спеціалісти вкрай були потрібні. Він переконливо говорив про переваги сільського життя, малював плани та перспективи на майбутнє. Віктор Іванович та Любов Яківна думали недовго, вирішили ризикнути, не встигли схаменутися, а вже новосели.
Отримали будинок, роботу у ремонтній бригаді. Почалося нове
«райське» життя на селі: ремонтували техніку на тракторних бригадах, в гаражі,
у літню спеку - на полі, у люті морози - на фермі, зварювали водогінні труби у
мокрих рівчаках і водонапірні башти на висоті. Доводилось сапати буряки,
вирощувати городину, доглядати худобу та бджіл. Працювали важко, але ніколи не
жалкували про свій вибір. Згодом до села перевезли свої батьків, доглянули їх,
забезпечили спокійну старість. Перебуваючи на заслуженому відпочинку
продовжують працювати: Любов Яківна - приватний підприємець, а Віктор Іванович
- охоронець.
Подружжю Буртових є чим пишатися, їх батьківський труд дав вагомі
плоди: виросли гарні сини, здобули вищу освіту, отримали гарну роботу, мають
добрих невісток та чудових онуків.
У сім’ї є добрі традиції: на усі свята вони збираються за одним великим столом, насолоджуючись бабусиними смаколиками, весело відпочивають. У батьківській хаті - гамір, жарти, сміх, пісні та музика. Усі члени родини талановиті: гарно співають, грають на багатьох музичних інструментах, пишуть вірші та пісні. Голова сім’ї та душа компанії - Віктор Іванович, а Любов Яківна, безперечно, є надійною шиєю, яка повертає голову завжди у потрібному напрямку. Усе в подружжя добре та гаразд, довгі роки вони разом мужньо долають хвороби, неприємності на негаразди, бо переконані, що сила людини в родині. Міцна родина - це основа, на якій стояв, стоїть і буде стояти світ.
авторка - Наталія
КОНДРАТЕНКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?