​Галина Чуприна: «Хоч хто буде старостою в Богданівці, я буду навідуватися в сільську раду, бо я до неї вже звикла»

08.02.21 10:00

Емоційна, енергійна, привітна та життєрадісна Галина Григорівна Чуприна проживає у Богданівці вже кілька десятиліть. Свого часу вона була обрана депутатом сільської ради, а також вирішувала проблеми громади, будучи членкинею місцевого виконкому.

Про все, що вдалося покращити в селі, розповідає з гордістю і сподіванням, що село і далі буде розвиватися. Сама ж Галина Григорівна не збирається сидіти склавши руки, про що і розповіла інтернет-виданню «Суботці.Інфо».

- Галино Григорівно, ви корінна жителька Богданівки чи приїхали сюди жити і працювати?

- Народилася я в Черкаській області. У Богданівку приїхала працювати у 1962-му році і вийшла тут заміж. Працювала на меблевій фабриці, начальником відділу кадрів. Була депутатом Богданівської сільської ради протягом двох скликань, десять років. І була членом виконкому. Це дуже цікава робота, я знала про все, що відбувається в селі, багато кому допомагала. А після виходу на пенсію займалася підприємницькою діяльністю.

- Пригадайте, якою була Богданівка, коли ви тільки приїхали. Наскільки вона змінилася на сьогоднішній день?

- Коли я приїхала, тут навіть дороги ніякої не було. У дощову погоду - колія по коліно. Вулиці і провулки почали будувати вже при мені.

Що ж стосується сучасної Богданівки, то зараз все інакше. Виконком виділяв гроші, ми розробляли багато проектів, погоджували їх з депутатами. Прекрасно співпрацювали з головою Анатолієм Іващуком. Він прекрасна людина, завжди прислухався до думки членів виконкому, у складі якого були люди з різним професійним досвідом – юрист, господарники, директори шкіл, завідуючі садочками. У нас був дружний колектив.

Минулого року були збудовані дороги на вулицях Центральна і Миру. А от реалізувати проект повного централізованого водопостачання у селі не встигли. Тож, як будуть кошти, його треба будувати. Я особисто обходила в кожен двір і питала, хто хоче воду провести, то майже всі погоджувалися.

Щодо електрифікації, то мій куток, де я живу, це вулиця Центральна, увесь світиться. Свого часу, я з усіма переговорила і вмовила односельчан провести світло. Тоді сільська рада забезпечила ліхтарями, економними лампочками, проводами. А тільки підключали кожен до свого лічильна. І наші люди всі погоджувалися, аби тільки вулиця була освітлена. До речі, грошей там небагато платити – взимку до 5 грн, а літом до 3 грн на місяць.

Окрім цього всього, я сприяла наданню допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни, раніше їх було до 40 осіб, а тепер вже ні одного не залишилося.

- Пані Галино, які проблеми у Богданівці потребують першочергового вирішення?

- Безумовно, водопостачання. І асфальтувати дороги ще треба. Також, згідно з нашими проектами, було заплановано зробити пішохідні доріжки, тротуарчики. Але цього зробити не вдалося, бо не було грошей. А як гроші з’явилися, ми вже не встигли їх освоїти. Як і не встигли зробити квартиру нашому сімейному лікарю. То не було грошей, то підрядники підводили. Так 2,5 млн гривень коштів зі свого бюджету ми віддали в Суботці.

- Галино Григорівно, ви як людина, яка має вагомий досвід роботи в сільській раді, що можете сказати про реформу децентралізації? Чи покаже вона, на вашу думку, позитивний результат?

- Я думаю, що позитив буде. Особливо, якщо ми виберемо хорошого старосту. У нас в селі є ще що робити. Окрім того про, що я вже розповіла, ми встигли облагородити також територію кладовища. І паркан там є, і ворота, директор квіти саджає, слідкує за порядком. Також ми створили комп’ютерну базу померлих. Це теж було потрібно.

- А як у Богданівці вирішується проблема з вивозом сміття?

- Хто добросовісний, той заключив договір. І 15-го числа кожного місяця у нас централізовано вивозиться сміття. Ще як я депутатом була, ми визначили, де буде сміттєзвалище. Але багато недобросовісних людей, які в лісосмуги виносять сміття.

- Галино Григорівно, які плани на майбутні?

- Ми багато чого недоробили. Запланували сквер облагородити біля нашої лікарні, квартиру зробити для лікаря і багато іншого. Тому в мене плани: хоч хто буде старостою, я буду навідуватися в сільську раду, бо я до неї вже звикла.


Записала Ася Цуркан



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: