Не можна повернутися назад і змінити свій старт, але можна змінити своє майбутнє
Понад 25 тисяч жінок на сьогодні є військовослужбовцями
Збройних Сил України. Але ця цифра значно більша, адже є медики, бійці
добровольчих підрозділів. З 2014 року в кожної жінки, яка пішла на фронт, є
своя причина.
Жителька села Суботці Світлана Іванівна Галах працювала у Знам’янському районному відділі освіти юристкою. Багато хто знає карооку ефектну жінку, яка завжди одягалася у вишукані плаття. Один із епізодів життя став переломним і у 2018 році Світлана змінила своє вбрання на військову форму, пішовши служити за контрактом. Була зараховано в окрему мото-піхотну бригаду.
Військова служба дуже виснажує і емоційно і фізично.Інколи ти ходиш, як оголений нерв, викладався на повну, буває охоплює страх. Багато життів забрала ця неоголошена війна. Важко усвідомити, важко повірити у те, що тих людей, яких ти знав, з ким ти пройшов певний період часу вже немає. Ніколи не посміхнуться, не запитають, як справи, не побажають гарного настрою та душевного спокою. Війна забрала життя двох моїх одногрупників, кума, однокласник повернувся додому скалічений.
Ще перебуваючи у 57 мото-піхотній бригаді загинуло троє хлопців, з якими разом проходили службу, спілкувалися. Не так давно 6 лютого з нашої роти підірвалося на міні троє юнаків, двоє загинуло, а один отримав тяжкі поранення. Коли хтось гине — це така пустка всередині. Я розумію, наскільки сумую за людьми, яких вже немає поряд. Бо ти звикаєш до колектива, до людей.
Дуже виснажує кочівний спосіб життя. Охоплює страх, коли йдуть обстріли. Ти розумієш, що кожен прожитий день – це вже подарунок долі. Бо постійно напоготові. Акумулюєш всі свої сили та енергію, відчуваєш полегшення лише тоді, коли потрапляєш на мирну територію.
- Світлано Іванівно, де берете сили?
- Займаюся саморозвитком, багато читаю. Додає сил і живе спілкування. Колектив переважно чоловічий, всі дуже дружні. У кожного своя життєва історія, у кожного є своя мрія. На війну приходять дуже гарні і щирі люди, відповідальні, готові допомогти у будь-яку хвилину. А ще тут проявляються інші людські цінності: взаємоповага, відданість слову, цінність життя, про які у мирному житті найчастіше забувають.
- Розкажіть про своє мирне життя. Хто вас чекає вдома?
- Вдома мене чекає тато Іван та мама Ольга. Вони вже пенсіонери проживають у селі Суботцях. Це найрідніші люди, які мене завжди підтримують та допомагають. Найдорожчий чоловік у моєму житті - син Владислав. Він на даний час навчається у Київському державному університеті телекомунікацій на факультеті кібербезпеки.
Шкільні роки та юність пролетіли швидко. Спочатку закінчила Олександрійське педагогічне училище, здобула спеціальність вихователя. У 2005 році закінчила Харківський національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, де здобула спеціальність юриста. Навчаласяі працювала, бо за навчання потрібно було платити, тому змушена була працювати. У Харкові зустріла своє кохання. Майбутній чоловік, щоб заробити на весілля та на сімейне життя, відбув службуза контрактом в Іраку. У 2003 році ми одружилися, народився син. Переїхали у Дніпро, неподалік було військове містечко, там чоловік служив в одній із частин за контрактом. З 2006 по 2009 рік я теж була на службі за контрактом, працювала санітаркою у госпіталі. Разом з чоловіком прожили 10 років, але не склалася у нас щаслива життєва історія. Я з сином повернулася до батьків у Суботці влаштувалася ваговиком у ТОВ «Хлібодар».
Працювала на різних роботах, бо потрібно було виховувати сина. Але хотілося працювати за спеціальністю. У Кропивницькому працювала юристом у КП «Добробут», пізніше в Банку «Альянс». У вільний від роботи час випікала торти на замовлення. Батьки утримували корову, продавала молочну продукцію. Далі влаштувалася юристом у районний відділ освіти, далі – служба за контрактом.
- Чого чекаєте від життя?
- Я бажаю просто жити, нормально, спокійно, насолоджуватися кожною хвилиною, кожним найпрекраснішим його проявом. Бажаю цього і всім жінкам напередодні 8 Березня.
Записала Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?