Вхід

​Музей народного життя

23.03.21 10:00
Новина

У селі Мошориному ветерани створюють музей села. І днями вже перша музейна кімната, яку назвали Світлицею, відчинила двері для відвідувачів.

- Бажання створити музей села виникло ще у 2015 році, - розповідає голова первинної ветеранської організації Людмила Єрьоменко. – З того часу ветерани збирали старовинні речі, фото, розповіді про людей, легенди перекази та інше.Душа щемить, коли знаходимо рідкісні речі. Особливо хвилюють старі фото. На деяких з них впізнаємо людей, а інші - уже невідомі. Це все наші односельці! Пам'ять про них залишиться нашим нащадкам.

Так з’явилася унікальна за історичним значенням, світлиця, бо кожен її предмет може розповісти про господаря, мешканця села Мошорине.

Багато експонатів використали ветерани, аби показати красу й неповторність національної оселі. Більшість з них передані жителями села Мошорине, які підтримали ентузіастів у їхньому починанні.

Здається, що час тут зупинився, повернувши нас до бабусиної теплої світлиці. Саме таке відчуття викликає ця кімната, де зібрані речі, знайомі кожному з дитинства. Їх можна розглядати годинами, поринаючи у світлі спогади, ловлячи себе на думці, що зовсім не хочеться повертатися у сучасний світ. Напевно, в цьому феномен української хати, що була не просто будинком, а являлася цілим всесвітом для родини, де плелося сімейне коріння, звідки йшла історія роду. Тож і предмети в ній, їх розташування, мали своє глибинне значення.

Внутрішній світ української оселі відтворено в головних деталях: вишитих рушниках, простирадлах, домотканих ряднинах і обов’язково – образах, що займали центральне місце. Тут справжня скриня, з якою відправляли наречену у подружнє життя, меблі, що дивують своєю простотою та функціональністю. Милують очі вишиті картини, котрими оздоблювали оселю, два мисник з глечиками та тарілками.

- У створені світлиці брали участь понад 20 жителів села, - розповідає Людмила Єрьоменко. - Оздоблювала стіни українськими орнаментами Наталія Олексіївна Погребняк. Значну допомогу надає в.о. старости Олексій Григорович Кондратенко. Він ще будучи сільським головою, підтримав нашу ідею по створенню музею, виділив дві кімнати та допоміг їх відремонтувати. Активно працювали над створенням світлиці Людмила Василівна Гудак, Лариса Григорівна Погорєлова, Людмила Всеволодівна Вака, Лідія Василівна Рукавішнікова, Ганна Михайлівна Жувак, Паша Павлівна Прокопчук. Наталія Іванівна Кодратенко зібрала та надрукувала багато легенд та переказів, займалася оформленням фото та створенням стендів.

Приємно те, що дізнавшись про створення музею села, допомогу надавали навіть ті люди, які давно тут не проживають, але народилися в Мошориному та підтримують зв’язок. Фінансову допомогу надала Валентина Іванівна Балакліцька, яка на даний час проживає на Західній Україні. Підтримала фінансово Раїса Тимофіївна Грановська. Зінаїда Павлівна Юха передала рушники, статуетки, серветки, ряднинки, дитячу люльку, корзини, знаряддя до печі: рогачі, кочерги. Надія Василівна Пукало надала речі своїх батьків та сундук. Валентина Іванівна Гурман подарувала картини, великий старовинний годинник, посуд та фото. Галина Михайлівна Жувак – рушники, фото. Валентина Дмитрівна Могильна – мисник, ряднини, одяг та побутові речі. Людмила Василівна Гудак передала стіл, зеркало, ікони та жіночий одяг.Також багато матеріалів надала Валентина Григорівна Гурман. Найстаріший рушник нашої світлиці подарувала Раїса ІванівнаОвац, вишила його її бабуся більше 120 років тому.

Кімната стала візитівкою села, її продовжують наповнювати експонатами. Більшість знаходять на горищах, де вони дочекалися свого часу, коли зможуть повідати те, що зберігали ще за дідів-прадідів.

Українська світлиця просто вражає, вона по-справжньому дихає історією. Це дуже важливо, зберігати такі витвори народного мистецтва, показувати нашим дітям, аби вони не втрачали зв’язку з минулим.

Оберегом кімнати є ікона пресвятої Богородиці, вишита майстринями села.

Кімната історії села ще знаходиться в стадії оформлення. Тут зібрано досить багато матеріалів починаючи з історії створення села, про його Героїв та відомих людей. Зокрема Мошоринська земля має трьох героїв Радянського Союзу – це Михайло Сафронович Маляренко, Федір Семенович Кобець, Олексій Минович Кива та двох героїв Соціалістичної праці – Всеволод Федотович Назаренко та Надія Георгіївна Погребняк, яка у 1947-9157 роках працювала у Мошоринській школі вчителем географії.

Також зібрані розповіді про воїнів-Афганців, про учасників АТО, ліквідаторів наслідків аварії Чорнобильської катастрофи. Зібрано понад 30 папок, 10 альбомів, оформлено 14 стендів та зібрано багато світлин.

Є матеріали про внучку та правнучку Т.Г.Шевченка - Катерину Максимівну та Антоніну Вереміївну Красуцьких, які тривалий час жили у селі Мошорине. Антоніна Вереміївна народилася у 1907 році в Олександрівці, де її батько працював ковалем на терещенківському цукрозаводі. Коли дівчинці було пів року, сім’я перебралася до Мошориного, там вона закінчила двокласну школу. У 1923 році вона вийшла заміж за білоруса Якима Тихонова, який працював головою сільської ради.

Мошоринські ветерани закінчили оформляти першу музейну кімнату, дякують всім, хто долучився до її створення фінансово, хто надавав допомогу в оформленні та запрошують відвідати світлицю. А також звертаються з проханням до всіх бажаючих долучитися до спільної справи, поділитися старовинними фото, речами домашнього вжитку, розповідями про односельців.


авторка - Катерина МАТКО

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар:

Епіцентр подій

Свіжі коментарі