У танці відпочиває душа і загартовується тіло
Рухатися під музику можуть всі – кожен по-своєму. А хтось має бажання
займатися цим професійно. Так виникають танцювальні гуртки, студії та школи.
- Пані Олено, розкажіть про свій танцювальний гурток – кого навчаєте, чи беруть участь ваші вихованці у різноманітних конкурсах та концертах?
- Гурток працює з 2002-го року. Нині я набрала маленьких діток, найменшому вихованцю 3 роки. Дорослі також є. Беремо участь в різних районних заходах та святах. В театрі ім. Кропивницького брали участь в конкурсі «Весняні ритми».
- Наразі гурток відвідують 16 діток. Приїжджають також і з сусідньої Трепівки. Напрямки різні – народні, сучасні та бальні танці.
- Чи маєте необхідні умови для занять?
- У нас є танцювальна зала – з дзеркалами та станками. І костюми є. Їх я шию власними руками. Звісно, хочеться кращого. Багато чого не вистачає, в селі менше можливостей, ніж у місті, але раді й тому, що маємо.
- Сама придумую і шию. Батьки допомагають коштами на придбання матерії. Отак все робимо своїми силами. Нині в нас дуже багато костюмів. А коли я прийшла сюди працювати, то взагалі ніяких не було ніяких.
- Як працюєте в умовах карантину?
- З дотримання усіх необхідних вимог.
- Народилася в селі Нововодяне, Знам’янського району. Проживала там до 6-ти років. Потім переїхали в Казарню. Тут закінчила 11-ти річну школу. В 2001-му році вступила до Олександрійського училища культури. В 2004-му його закінчила, здобувши освіту хореографа, кваліфікацію – художній керівник самодіяльного ансамблю народного танцю. А в селі працювала ще будучи студенткою. Два роки пропрацювала в гімназії імені Шевченка в Кропивницькому, потім пішла в декретну відпустку. А тепер працюю в своєму рідному селі.
Напередодні Міжнародного жіночого дня Олена Лавріненко була нагороджена почесною грамотою від місцевої влади за професійну діяльність. Вітаємо!
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?