Оксана Кучеренко: «Я дуже люблю свою професію!»
У всіх містах та селах України поруч з нами живуть жінки, які не просто
побували на війні, а старанно виконували свої професійні обов’язки.
Оксана Кучеренко є учасницею бойових дій в зоні АТО. Нині вона працює медичною сестрою у військовій частині в Богданівці. У вільний час вишиває бісером, малює картини та дбає про власну родину.
- Пані Оксано, розкажіть трохи про свій життєвий шлях – де народилися, виросли, навчалися?
- Народилася в селі Богданівка, в сім’ї військовослужбовців. Тато працював у військовій частині в Богданівці, а мама була там завідуючою складом. В 1990-му році я закінчила Богданівську середню школу №2. По закінченню Олександрійського медичного училища, працювала в лікарні 15 років. Згодом влаштувалася медичним працівником в школу №6 селища Знам’янки.
- Як опинилися у Знам’янці?
- Вийшла заміж за військовослужбовця. З чоловіком служили у льотній частині у Вознесенську. А коли він звільнився, ми переїхали в селище Знам’янка, бо він звідси родом. Тут і будинок купили, і двох діток народили. Син вже закінчив у Києві інститут біоресурсів та природокористування. Нині працює в Знам’янському лісництві страшим майстром. А донька навчається в Черкаській медичній академії, пішла по моїм стопам.
- Пані Оксано, як потрапили в зону АТО?
- В 2016-му році була призвана до Збройних сил України. Потрапила у військову частині в Біляєвці, там був сформований 55-ий автобат. Була направлена в зону АТО. Стояли під Бахмутом. Пробула там 3,5 місці.
- Страшно було?
- Дуже. Особливо, коли переїжджали Донецьку область. Така тиша, що страхіття просто. А потім якось звикаєш до цього всього. У нас був чудовий колектив. Я була одна жінка серед 13-ти хлопців, завжди відчувала підтримку, вони не давали мені падати духом.
- А чому обрали професію медичної сестри, вона вам подобається?
- Я взагалі народилася на Пантелеймона, 9 серпня. Коли народилася, моїй бабусі одна сусідка сказала – вона у вас буде в медицині. Пантелеймон був великим хірургом, ось так якось і вийшло. Напевно, так доля склалася. І я дуже люблю свою професію.
- Пані Оксано, чим займаєтеся нині?
- Служу у військовій частині А1201 в Богданівці, медичною сестрою в медичному пункті. Так би мовити, повернулася у рідні краї, туди, звідки починала своє життя.
- Які маєте захоплення для душі?
- Вишиваю бісером трохи і малюю картини по номерах. А так займаюся сім’єю, домашніми справами.
- Так. За мужність та стійкість, добросовісне виконання посадових обов’язків, активну життєву позицію та з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня. І скатертину мені подарували дуже гарну, з вишивкою.
Записала Ася Цуркан
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?