Успіх підприємства залежить від працівників!
Сергій Вікторович Калашник понад 14 років працює майстром гірничого цеху ВП «Знам’янський кар’єр» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця», яке успішно працює на території села Суботці.Він розробив методику навісного обладнання молота вагою понад трьох тисяч тонн. За сумлінну працю та відповідальне ставлення до роботи його було відзначено на Дошці Пошани «Трудова слава Знам’янського району».
Народився Сергій Вікторович у селі Мошориному, там пройшли його дитячі та юнацькі роки. У дружній сільській родині Віктора та Ганни Калашників зростало троє синів: Володимир, Василь та Сергій.
Виховали синів за законами добра та справедливості, навчили поважати людей, бути відповідальними до роботи та всім дали освіту.
Після закінчення Мошоринської школи Сергій вступив до Олександрійського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність – машиніст екскаваторів. Але свій трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі, разом з батьком працював на комбайні. Потім – служба в армії, повернувся до рідного села.Працював в органах внутрішніх справ України. У 1997 році Сергій Вікторович влаштувався працювати на щебеневий завод, так тоді називалося підприємство.
Спочатку працював помічником машиніста екскаватора п’ятого розряду. Вже у 1998 році, рухаючись кар’єрними сходинками, його було переведено на посаду машиніста екскаватора 6 розряду гірничого цеху Знам’янського кар’єроуправління. З 2007 року Сергій Вікторович працює майстром гірничого цеху. Закінчив Криворізький гірничий технікум, де здобув спеціальність техніка технолога по розробці корисних копалин.
- Робота дуже подобається. За 24 роки Суботці стало другим рідним селом, адже значну частину свого життя проводжу на роботі, маю тут щирих друзів, гарний колектив. Завдяки злагодженій команді гірничого цеху на чолі з начальником Олексієм Жеменюком вдається досягати гарних показників у роботі. У цеху працює 25 чоловік, всі професійно-досвідчені та з відповідальністю ставляться до покладених обов’язків. Завжди приймаємо рішення спільно, обговорюємо та радимося, адже робота досить складна та вимагає особливої відповідальності, бо прирівнюється до ІІ класу шкідливих та небезпечних робіт. Працюємо у три зміни.
- Сергію Вікторовичу, у чому полягає ваша робота?
- Здійснюємо організацію, планування та контроль скришних робіт. Тобто, це зняття верхнього шару землі, щоб дістатися до гранітних порід. Потім здійснюємо бурові роботи. На підприємстві налічується три екскаватори, дві бурові та дві насосні установки, які здійснюють відкачування води з кар’єру де видобувається граніт. Адже поряд протікає дві річки Аджамка і Сріблянка.
За допомогою гідромолота та екскаватора добуваємо гірничу масу та відвантажуємо її на дробарку, де продукція переробляється на різні фракції.
- Чи забезпечені всім необхідним для безпечної роботи?
- На підприємстві створені належні умови для роботи, дбають й про охорону праці, проводяться інструктажі, дотримуємося всіх вимог. В умовах коронавірусної хвороби дотримуємося всіх карантинних вимог та забезпечені засобами індивідуального захисту та дезінфекторами.
Працівники забезпечені літнім та зимовим спецодягом, створені комфортні умови праці, збудовані побутові кімнати, є душові. Власним автобусомздійснюється підвезення людей до місця роботи. Дбають на підприємстві і про відпочинок та оздоровлення, щорічно від профспілкової організації організовувалися поїздки до моря, відвідували Софіївський парк.
Колеги по роботі поважають Сергія Вікторовича за чесність, працелюбність та відповідальне ставлення до роботи. Він, як умілий спеціаліст, свій виробничий досвід уміло використовує в роботі та передає його молодшому поколінню. За відповідальне ставлення та високі показники нагороджений Почесною Грамотою філії «Центру управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця». Серед товаришів та колег користується авторитетом за щирість та добропорядність, завжди вислухає, дасть мудру пораду, допоможе у скрутну хвилину.
Також Сергій Вікторович гарний господар, уважний чоловік та мудрий наставник для свого сина Олександра.
З дружиною Наталею разом вже 24 роки. Познайомилися на випускному. Наталія приїхала до своєї подруги. І вперше їх погляди зустрілися, коли Сергій надав дорогу незнайомці. Цей погляд запам’ятався обом, але ще геть юні вони не зрозуміли, підказки долі, що не просто вони зустрілися на одній вузькій стежині. Сергій служив в армії, Наталія навчалася у ВУЗі, вони згадували одне одного, але на той час мобільних телефонів не було, а адресами не обмінялися. Повернувся Сергій після армії додому, а Наталія знову приїхала до подруги в Мошорине, так вони зустрілися вдруге і вже не розлучалися. Наталія виявилася дуже гарною дружиною та дбайливою мамою. Смачно готує, вміє шити, має дизайнерські нахили. Багато речей для родини виготовила власноручно.
Гарним і цілеспрямованим виховали і сина Олександра, який на даний час навчається у Центральноукраїнському національному технічному університеті на факультеті будівництва та транспорту.
Приємно, коли робота до душі, вдома тебе чекає комфорт і затишок, а діти радують успіхами та досягненнями, в цьому мабуть і полягає звичайне людське щастя.
авторка - Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?