Болісна історія без прикрас: У Чорнобилі лікували людей

05.05.21 10:00

Чорнобильська катастрофа – одна з наймасштабніших трагедій людства. Її наслідки ще довго будуть відбиватися на нашій планеті і на людських життях. 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.

До ліквідації наслідків катастрофи було залучено досить багато людей, рятувальники, військові, науковці, а також - лікарі. З Кіровоградської області була сформована виїзна поліклініка, до складу якої входили 37 медичних працівників з лікувальних закладів області, зокрема Знам’янки, Олександрії, Кіровограда та Світловодська. Із Знам’янської центральної районної лікарні у Чорнобильській зоніперебували лікар-травматолог Михайло Олексійович Крук, який очолив виїзну бригаду медиків і був завідуючим виїзної поліклініки Кіровоградської області, лікар-терапевт Василь Йосипович Ярославський, старша медична сестра Зінаїда Борисівна Тітова, медична сестра Раїса Петрівна Кравчук та сестра-господарка Наталія Йосипівна Бойко. Від страшної аварії минуло 35 років. Про те, що бачили та як працювали, розповідають медичні працівники....

Михайло Олексійович КРУК, лікар-травматолог КНП «Знам'янська міська лікарня ім. А.В.Лисенка». Його золоті руки і світлий розум рятуютьвід тяжких травм людей міста Знам’янки та сіл Суботцівської та Дмитрівської ОТГ. Майже чи не щодня хтось із Суботцівської об’єднаної громади звертається до нього за медичною допомогою, але не кожен знає, що Михайло Олексійович у 1986 році рятував життя людей від наслідків Чорнобильської катастрофи, він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Чорнобильська катастрофа – одна з наймасштабніших трагедій людства. Її наслідки ще довго будуть відбиватися на нашій планеті і на людських життях. 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.

До ліквідації наслідків катастрофи було залучено досить багато людей, рятувальники, військові, науковці, а також - лікарі. З Кіровоградської області була сформована виїзна поліклініка, до складу якої входили 37 медичних працівників з лікувальних закладів області, зокрема Знам’янки, Олександрії, Кіровограда та Світловодська. Із Знам’янської центральної районної лікарні у Чорнобильській зоні перебували лікар-травматолог Михайло Олексійович Крук, який очолив виїзну бригаду медиків і був завідуючим виїзної поліклініки Кіровоградської області,лікар-терапевт Василь Йосипович Ярославський, старша медична сестра Зінаїда Борисівна Тітова, медична сестра Раїса Петрівна Кравчук та сестра-господарка Наталія Йосипівна Бойко.

- За розпорядженням Міністерства охорони здоров’я кожна область формувала лікарський склад і відправляли до Чорнобиля, - розповідає Михайло Олексійович. – Мене викликали в обласний департамент охорони здоров’я і повідомили про формування списків медичних працівників, щоб до складу входили всі вузькопрофільні спеціалісти. На той час знали про жахливу аварію, але не усвідомлювали наскільки це серйозно.

У серпні 1986 року, ми приїхали до Чорнобиля на зміну медичним працівникам з Харківської області. Планувалося, що будемо працювати два місяці, але були всього три неділі, у зв’язку з тим, що стався новий спалах, і ми отримали дозу опромінення вище допустимої норми.

Виїзна поліклініка була розміщена на базі Чорнобильської районної лікарні, там же і проживали. Палати були переобладнані під житлові кімнати. Забезпечені були усім необхідним: транспортом, обладнанням, медичною апаратурою та медикаментами. Поряд була станція швидкої допомоги.

Ми займалися обслуговуванням амбулаторних хворих та проведенням профілактичних оглядів, тих людей, які приїжджали на ліквідацію аварії та тих, які вже там перебували. Поліклініка працювала цілодобово, бо траплялися різні випадки, коли меддопомогу потрібно було надавати і вночі. Зокрема, наш робочий день розпочинався о 6-й ранку і тривав до 22-ої години, потім залишався черговий лікар, який, у разі необхідності, викликав медпрацівників.

Були і травми, і отруєння, і респіраторні захворювання. Також здійснювали лабораторний аналіз крові і в кого були погані результати - відправляли на лікування.

Найперше, коли приїхали, я зв’язався з працівниками дорожньої патрульної служби, щоб зробили в місті обмеження швидкості не більше 20 кілометрів на годину. Так як у місті було багато техніки, військові бронетранспортери рухалися з великою швидкістю, здіймали пил і підвищувався рівень радіації. Також нам видали дозиметри, ними ми двічі на день визначали, де найменший рівень радіації, окреслювали маршрути, за якими й пересувалися.

Найбільше вразило те, що хвойні дерева були рудого кольору, також кольору були коти і собаки. Це був видимий і миттєвий вплив радіації. У повітря викинулася велика кількість ізотопів — активних частинок, які потрапили в атмосферу, у хмари, рознеслися по всій Україні і впали дощем.

На той період Михайлу Олексійовичу було 38 років, вдома залишилася дружина Марія Іванівна з двома малолітніми синами. Хвилювалася за здоров’я чоловіка, бо на той період хоч і приховувалася вся правда про Чорнобиль, але розуміла, якої шкоди здоров’ю завдає радіація.

Подружжя Круків разом вже 45 років, виховали синів, мають трьох онуків. Михайло Олексійович вже 44 роки працює у Знам’янській лікарні лікарем-травматологом. Його поважають за виваженість, професійність та уважне ставлення до пацієнтів.


авторка - Катерина МАТКО



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: