Болісна історія без прикрас: Вулицями стрибали рожеві жабки та бродили руді коти і собаки
Чорнобильська катастрофа – одна з наймасштабніших трагедій людства. Її наслідки ще довго будуть відбиватися на нашій планеті і на людських життях. 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.
До ліквідації наслідків катастрофи було залучено досить багато людей, рятувальники, військові, науковці, а також - лікарі. З Кіровоградської області була сформована виїзна поліклініка, до складу якої входили 37 медичних працівників з лікувальних закладів області, зокрема Знам’янки, Олександрії, Кіровограда та Світловодська. Із Знам’янської центральної районної лікарні у Чорнобильській зоніперебували лікар-травматолог Михайло Олексійович Крук, який очолив виїзну бригаду медиків і був завідуючим виїзної поліклініки Кіровоградської області, лікар-терапевт Василь Йосипович Ярославський, старша медична сестра Зінаїда Борисівна Тітова, медична сестра Раїса Петрівна Кравчук та сестра-господарка Наталія Йосипівна Бойко.
- Мені виповнилося 29 років, коли сталася Чорнобильська трагедія. На той час я закінчила Котовське медичне училище і працювала медичною сестрою.
Тоді не сприймала всієї серйозності ситуації. Незвичайним для мирного життя було те, що в Чорнобилі було багато військової техніки, це насторожувало і було відчуття тривоги, що небезпека поруч. Запам’яталися рожеві жабки, які стрибали вологими коридорами лікувального закладу, бо постійно поливали водою з розчином дезактивації радіації. Мабуть такого кольору вони набули після радіаційного опромінення. Щодня видавали новий одяг та нову постільну білизну.
Я їздила в аптеку за медикаментами, матеріалами для перев’язки, слідкувала за порядком та дотриманням норм безпеки. Щотижня бувала на острові Зелений Мис, там була розміщена база для військових, а я там отримувала талони на харчування.
Дозиметрами визначали дозу радіації людей по декілька разів на день, а то й кожні дві години
Я можу сказати, що тоді все було оперативно. Туди пригнали
дуже багато військових, будівельників, ядерників, поліції. На станцію їздили
вахти, працювали на зруйнованому реакторі. Щодня до поліклініки зверталися за
допомогою багато людей, різні випадки були, дехто травмувався, інші хворіли, у
когось організм давав збій.
Як стверджують спеціалісти, що наслідки катастрофи проявляються
зараз, через 35 років. Більшість людей має слабкий імунітет, розвиваються різні
захворювання. Чорнобильська аварія – це той важливий урок, який ми
отримали величезною ціною і який повинен унеможливлювати його повторення.
авторка - Катерина Матко
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?