Пам’ятні знаки Семену Климовському - філософу, автору пісні «Їхав козак за дунай»
Три пам’ятні знаки Семену Климовському встановлені вдячними нащадками на
території села Мошорине Суботцівської сільської ради Кропивницького району
Кіровоградської області: два на місці проживання відомого земляка та у центрі
села, біля сільської ради.
Написи на пам’ятних знаках:
1. Козак-піснетворець, філософ, патріот, український поет ХУІІІ ст., Семен Климовський доживав свій вік у заснованому ним хуторі Припутні, який знаходиться на відстані п’яти кілометрів північніше цього місця; «Їхав козак за Дунай »- пісня, що облетіла увесь світ, знайшла свого автора саме тут, у безкраїх степах Центральної України .
2. Цей пам’ятний знак встановлений на місці садиби українського козака, поета, філософа Семена Климоського.
3. Козак, філософ, поет, автор всесвітньо відомої пісні. Проживав у селі Припутні біля с.Мошорине на рубежі ХУІІ-ХУІІІ століть.
Кожен з нас з дитинства знає старовинну українську пісню “Їхав козак за Дунай...”. Вона вважається найбільш популярною народною піснею. Однак мало хто знає ім'я автора цієї пісні.
Козаки часто ходили до нього за порадами. Він ніколи нікому не відмовляв і любив при цьому повторювати: „Нам добро - нікому зла, то законне життя". У серпні 1724 року Семен Климовський подарував російському царю Петру І рукопис своєї книги “О правосудии начальствующих, правде и бодрости их”. Твір має віршовану форму. Ця книга з автографом харківського козака зберігається зараз в Санкт-Петербурзі в Публічній бібліотеці імені Салтикова-Щедріна. Другим твором С.Климовського є віршована філософська поема “О правде и великодушии благодетелей”.
Про цю книгу коротко згадується в “Пантеоне российских писателей” (видання Бекетова, -М. 1806р.). Тут же поміщається і портрет Семена Климовського. У XIX ст. дехто вважав, що С.Климовський є автором іще двох філософських творів : “О дивных Всероссийского Монарха делах, о премудрости его и трудах" (38 стор.)та “О пришествии короля шведского Карла XII внутрь Украины и об измене Мазепы". Якщо перші два твори збереглися і названу пісню співають й досі, то останні два твори не збереглися.
Легенда розповідає, що після зустрічі з російським царем Петром І у 1720 р., Семен Климовський, великий знавець латинської, грецької та багатьох мов і літератур, автор пісні «Їхав козак за Дунай», змушений був переїхати жити в маленьке село Припутні (нині околиця села Мошорине) до свого друга. Царю не сподобались філософські роздуми «О правосудии и бодрости» та «О смирении височайших». Обидва твори написані у віршованій формі, де освічений козак висловив своє ставлення до подій у російській державі , коли кривда перемагала правду.
Один із дослідників Микола Левицький у нарисі «Деревня Припутни»(1818р.) зокрема писав так : « З Гораццієм і Вергілієм застали ми поважного старця- вони були напутниками його юності, а тепер- друзями старості… Час посипав легким інієм його голову, але він не скаржився на швидкість руху Сатурна, йому й тепер все подобається, він бадьорий духом , веселий і в самотині пише прості, але ніжні вірші, навчає своїх пісень сільських пастушків, а вечорами до його хати сходяться люди, аби послухати мудрої поради та нові вірші. Він поважний при порадах і душа веселощів серед приятелів, живе для дружби і благодійності. У Климовського велика пасіка, і він на цьому добре знається: не слід виривати траву навколо вуликів аж до такого стану, щоб земля навколо них ставала оголеною. Бджола, якщо стомиться, повинна десь відпочити. Він має чималеньке господарство. Рано прокидається, пізно лягає, трудиться з піснею».
Перша згадка про Семена Климовського, як автора книги про державний лад, зустрічається у 1772 р. у словнику російських письменників М. Новикова. Згодом М. Карамзін стверджує, що Климовський – автор популярної тоді пісні «Їхав козак за Дунай», і навіть подає його портрет. Його ім’я потрапляє у працю М. Греча про історію російської літератури, про нього пишуть М. Максимович, П. Житецький, В. Перетц. Лише на поч. ХХ ст. постать та діяльність Семена Климовського підтверджується достовірними фактами. У 1905 р. В. Срєзнєвський безапеляційно стверджує на основі рукопису, котрий до того зберігався в Імператорській бібліотеці, таке: «Тепер можна цілком певно сказати, що харківський козак Семен Климовський – не міфічна особа…».
Яким чином українська народна пісня опинилася у полі зору німецького композитора? Ось що пише про це відомий краєзнавець та історик Станіслав Цалик.
Згідно з однією версією, пісня потрапила у Німеччину разом із солдатами російської армії, що воювала з Наполеоном, – серед переможців було чимало українців. Існує ще й інша версія, згідно з якою пісню привезла німецька мандрівниця Ельза Рьоке після відвідин Росії та України у 1796 році.
Найпереконливішою видається все-таки наступна версія.
Приїхавши у 1792 році до Відня, Бетховен познайомився із сином останнього українського гетьмана Кирила Розумовського – Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії. Посольська садиба у Відні, з її славнозвісними музичними вечорами, була своєрідним «українським острівцем» – тут незмінним успіхом користувалася саме українська музика у виконанні українських співаків та бандуристів.
З 1806 року Бетховен разом з іншими знаменитостями того часу був частим відвідувачем посольських вечорів. Не є таємницею, що композитору сподобалися почуті тут українські пісні – надзвичайно мелодійні, співучі і зворушливі. Андрій Розумовський замовив Бетховену три квартети, і композитор виконав замовлення. В першому квартеті він використав мелодію української народної пісні «Ой, надворі метелиця», в другому і третьому – варіації на тему пісні «Від Києва до Лубен».
Цікаво те, що саме ці три квартети вважаються вершиною творчості Бетховена. Знаменитий французький письменник Ромен Ролан із захопленням відгукувався про ці твори: «Наважуся навіть сказати, що вони кращі за всі інші квартети. Окрім ориґінального замислу і нечуваної відваги, вони характеризуються симфонічною довершеністю звучання».
Не раз звертався великий композитор до пісні «Їхав козак за Дунай». Вперше – у 1815–1816 роках, готуючи збірку шотландських народних пісень, яку йому замовив единбурзький видавець Г.Томсон. Працюючи над збіркою, композитор вирішив додати до шотландських пісень ще й слов’янські, видавши збірку під іншою назвою – «Пісні різних народів».
Дещо пізніше Бетховен знову повернувся до уподобаної ним української пісні, цього разу він опрацював її для голосу у супроводі фортепіано, скрипки і віолончелі. Втретє він узявся за цю пісню у 1810 році, створивши нову обробку для фортепіано і флейти. Ця робота вийшла у світ у тому ж році в збірнику «Варіації на російську тему» (Україна в той час входила до складу Російської імперії).
Втім, не лише Бетховен захоплювався піснею «Їхав козак за Дунай». У 1818 році німецький та австрійський композитор Йоган Гуммель, учень Моцарта, створив чудову обробку цієї пісні для фортепіано, віолончелі та флейти. У 1839 році її обробив для чоловічого хору німецький композитор Йоган-Крістіан-Фрідріх Шнайдер. Як наслідок численні самодіяльні колективи та хори, яких у той час було чимало в Німеччині, почали виконувати цю пісню і зробили її досить популярною в Європі.
Варіації на тему «Їхав козак за Дунай», як уже зазначалося, написав також італійський композитор Томмазо Траетта, а італійський переклад – Домініціс. Французький переклад пісні було здійснено кимось із польських емігрантів, яких тоді було чимало в Парижі. Скоріш за все, автор перекладу – Совінський, який опублікував французький переклад пісні у своїй збірці «Польські народні і популярні пісні». Однак справжньою популярністю у Франції ця українська пісня завдячує польському композитору і скрипалю, учню великого Ніколо Паганіні, – Каролю Липинському, котрий з великим успіхом виступав у Парижі, виконуючи серед інших і «Їхав козак за Дунай». У 1814 році Вацлав Ганка опублікував у Відні переклад «Їхав козак за Дунай» на чеську.
У 1815 році в американському місті Філадельфія були надруковані ноти цієї пісні та її англійський переклад. Наступного року ноти і текст були видані в англійській столиці Лондоні, а в 1822-му в американському Балтиморі. Ось фрагмент одного з перекладів:
THE COSSAC AND HIS LOVE
Mounted on his sable steed,
Hurry to war the bold Cossac;
Tender accents check his speed,
Fondly call him back.
She. Gallant youth, Love
bids thee stay;
Mark those tears that flow
for thee;
Yet, if needs thou must away;
Think, oh, think of me.
На початку ХХ століття у США з’явилися нові переклади цієї пісні. Нею зацікавилися співаки, композитори, аранжувальники. У 1925 році вона увійшла до оперети «Song of the Flame» («Пісня вогню») як центральний дует усього твору – його виконують закохані у час розлуки. Ця оперета мала шалений успіх, ішла на сцені Нью-Йоркської опери 219 разів поспіль, а наступного року її зняли на кіноплівку.
Українську мелодію для цієї оперети аранжували відомі американські композитори Герберт Стосат, автор музики до багатьох голлівудських фільмів, і славнозвісний Джордж Ґершвін. Між іншим, Ґершвін провів дитинство у Нью-Йорку на вулиці, яку називають «Малою Україною» – либонь, там мешкало чимало еміґрантів з України. В будь-якому випадку, за словами самого Ґершвіна, він із самого дитинства був непогано знайомий з українцями та їх піснями…
У тому ж 1925 році в США вийшло фундаментальне багатотомне видання «Міжнародна бібліотека музики для вокалістів». У VI томі серед найкращих пісень усіх часів і народів надрукована й українська – «Їхав козак за Дунай».
Проте насамперед – це твір генія українського народу, у якому бачимо як інтимні, особисті драматичні почуття, так і героїку славетної доби козаччини. Недарма ж українські народні пісні так захоплювали багатьох діячів культури Росії та Європи. Наприклад, російський поет О. Толстой писав: «Вони вразили моє серце. Ніякий інший народ не виявив себе так яскраво і гарно, як народ український».
Польський письменний і критик М. Грабовський, знайомий М. Куліша, з приводу виходу збірки українських народних пісень, зауважив, що «українська народна поезія серед інших у світі займає одне з перших місць». Великий чеський учений-славіст, П. Шафарик, писав: «Усі у нас цінять українські пісні, а жіночі ставлять найвище з-поміж усіх слов’янських пісень. Українці дуже багаті, може й найбагатші серед усіх слов’ян різноманітними піснями…». Німецький поет Ф. Боденштедт, видаючи збірку перекладених на німецьку мову українських пісень, у передмові зазначає: «У ніякій країні дерево народної поезії не видало таких величних плодів, ніде дух народу не виявився у піснях так живо й правдиво, як серед українців».
Ось така наша пісня, створена три століття тому козаком Семеном Климовським. Вона не пішла у забуття, а навпаки, стала не тільки нашою народною, а й піснею чотирьох континентів.
Вшановуючи пам'ять славного земляка, видатного філософа та поета, традиційно щороку 14 жовтня у с. Мошорине свято козацької пісні ім. Семена Климовського розпочинається піснею «Їхав козак за Дунай», яку виконують усі учасники заходу.
Адреса: Кіровоградська область Кропивницький район Суботцівська сільська рада с.Мошорине
ЯК ДІСТАТИСЯ:
До Мошорине можна доїхати автобусом з автостанції м.Знам’янки: Знам’янка-Мошорине.
Авторка: Оксана Лутай
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?