Листоноша – професія важлива!
Біля Суботцівського поштового відділення, яке працює
чотири рази на тиждень, постійно людно, хтось прийшов пенсію отримати, хто
комуналку заплатити, комусь переказ відправити, а кому періодику передплатити.
Нині жителям села Суботці складно уявити своє життя без поштового відділення. Місцеві жителі користуються звичними послугами: відправляють посилки та бандеролі, оплачують квитанції за газ та електроенергію, телефон, інтернет, отримують пенсії.
Людмила Олександрівна Дерев’янко працює начальницею Суботцівського поштового відділення з 1998 року. Проживає у сусідньому селі Костянтинівці, до роботи щодня дістається на велосипеді, або пішки – три кілометри в одну сторону. Робочий день починається о восьмій ранку і триває до 18.30. Тож досить рано потрібно вставати, щоб встигнути дістатися до роботи вчасно.
- На велосипеді всього півгодини їхати, - посміхаючись розповідає вона. – Дуже люблю свою роботу, мабуть якби не любила не працювала б. Це постійне спілкування з людьми. Після закінчення Кіровоградського професійного технічного училища, де здобула спеціальність оператора зв’язку, телеграфіста, свою трудову діяльність розпочала 1996 року у Богданівському поштовому відділенні, де пропрацювала начальницею два роки. Перші розчарування і труднощі виливалися слізьми.
На той час були затримки з виплатами, і люди своє незадоволення виливали на мене, звинувачували. І одного разу коли черговий раз сльози котилися градом, від безпорадності, зайшла старенька бабуся і промовила мудрі слова, які я запам’ятала на все життя.
«Дитинко, подивись на сонце, яке воно велике, всім світить і всіх зігріває, але комусь це подобається, а комусь ні. А ти така маленька і хочеш всім допомогти, для всіх хочеш бути хорошою, і розчаровуєшся коли тебе не розуміють. Всі люди різні. Ти виконуєш свою роботу відповідально, але є такі ситуації, на які ти не можеш вплинути, тож зміни своє відношення до таких ситуацій». Тож бути сильнішою, уміти вирішувати проблеми і робочі, і життєві, мене вчило саме життя, і вчили люди.
У відділенні працює оператор Вероніка Чернявська та три листоноші: Людмила Задорожня, Валентина Щербак і Олена Філоненко.
- Колектив дуже гарний, всі з відповідальність відносяться до роботи. Ми як одна сім’я, - розповідає Людмила Олександрівна. – Обсяг роботи досить великий. Дільниця листоноші складає від 18,5 до 22 км. Людмила Задорожня обслуговує 359 дворів, Валентина Щербак 295 дворів, Олена Філоненко 312 дворів. Доставка пошти здійснюється у вівторок четвер, суботу.
Людмила Олександрівна розповіла, що люди стали менше цікавитися періодичними виданнями, бо ті значно подорожчали у зв’язку з дороговизною паперу та послугами друку. Велику аудиторію читачів, зокрема молодь, забрав інтернет, адже швидко і безкоштовно можна отримати будь-яку інформацію. Про те, є такі хто традиційно з року в рік передплачують по п’ять і більше газет та журналів.
Листонош люблять та поважають в селі односельці. Адже вони і в мороз, і в дощ і в спеку доставляють газети, листи і посилки, пенсії та соціальні виплати; привозять продукти харчування та речі першої необхідності; приймають платежі за комунальні послуги, а також вислухають втішать та дадуть пораду. Функції листоноші, касира, продавця, комунікатора, бухгалтера, психотерапевта та ще бозна кого працівник виконує за мінімальну заробітну плату.
Кожна листоноша знає своїх передплатників, хто чим цікавиться, кому, що потрібно з товарів першої необхідності. Адже не всі можуть дістатися до магазину. Тож у нелегкій поштарській сумці можна знайти крім газет і солодощі, і олію, і побутову хімію, і макарони, і спеції та багато інших супутніх товарів. Основний транспорт яким курсують листоноші до своїх клієнтів – це велосипед. Взимку, звичайно долають відстані від будинку до будинку – пішки.
- Коли періодичні видання подорожчали, люди спочатку говорили, що для них дорого, але минув місяць, то знову просили передплатити, бо не можуть без улюблених газет та журналів. Більшість передплатників – це літні люди, тож вони телефонують до листоноші, щоб принесла ті, чи інші продукти.
Потрібно мабуть дійсно любити цю професію, аби робити всю цю роботу. Люди старшого покоління пам’ятають, якою престижною була посада листоноші. Поштарка — це не просто сільська еліта, це — і місцеве радіо, і ощадкаса, і носій усіх новин, і психологічна допомога.
авторка - Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?