Рідними не народжуються, ними стають!
Професія вчителя, педагога поєднує в собі мудрість і
молодість душі, креативність і величезну енергію, доброту і суворість! Анна
Степанівна Іванова працює вчителькою фізики, математики та інформатики опорного
навчального закладу «Трепівська ЗШ І-ІІІ» та вчителькою інформатики філії
«Топилянський НВК».
Після закінчення Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка, розпочала свою педагогічну діяльність 15 серпня 2011 року у Топилянському НВК. За десять років виросла у досвідчену педагогиню, яка постійно вдосконалюється і працює над собою. І сьогодні вона ділиться своїми думками про те, хто допомагає і надихає її весь час змінотворити, кому вдячна за уроки людяності і за що любить свою професію.
- Я працюю у двох колективах одночасно, у Топилянський НВК завжди приїжджаю як до рідних людей, колектив завжди згадую з любов'ю та повагою, де відносяться до тебе як до «бажаної дитини». Колеги часто навіть жартували щодо цього, перша фраза, яка була сказана, щодо мене: «Тебе люблять діти і тягнуться до тебе», я ніколи її не забуду. Звичайно, як будь-яка «дитина», їхня «бажана дитина», була іноді колюча, але покірно робила все, що потрібно було для навчального процесу... Саме в цьому і вся я, можу й посперечатися, але потім йду й роблю, бо - треба. Всього було, але завжди все вирішувалось у колективі, ніколи не виходило за межі... Всім вдячна, що допомогли мені стати впевненішою, розсудливішою і мудрішою!
Ностальгія або перші роки роботи
Уроки - то само собою, готуєшся як на екзамен, бо до тебе може прийти директор у будь-який момент. А ти хвилюєшся, але думаєш, лиш про те, як зацікавити учнів, особливо в математиці, і як навести порівняння і організувати урок так, щоб усім було зрозуміло і легко засвоювався новий матеріал...
Коли мені дали класне керівництво у 4-й класі, то скажу чесно - я трохи злякалась, - це велика відповідальність. Але у четвертокласників я вела трудове навчання. Уроки творчості розвіяли всі сумніви, увімкнулась творчість. Що ми тільки не виготовляли та не ліпили разом – це нас згуртувало. На наступний рік була виробнича необхідність викладати англійську мову. І мені, як людині, яка вчила англійську постійно і здавала екзамен при вступі в магістратуру викладача фізики, прилітає цей приємний бонус. Але все ж прийшлось потрудитись, бо я ж не вчитель іноземної. Опрацювала багато літератури, в основному методику викладання, програми, рекомендації, журнали і посібники. Навіть більше, ніж по фізиці, математиці та інформатиці, в рух пішло і Єшко, по якому вчились в дитинстві зі старшою сестрою, і всі рифмовані віршики, і пісеньки, і всім добре відома граматика Верби, старі та нові розмовні словники та словники-перекладачі, все, що можна було дістати і використати...
Щодо документації та її правильного оформлення, колектив завжди підказував і допомогав. Перші два роки боялась чогось набокопорити, і завжди радилась з колегами. Але до директора не зверталась, в думці пролітало: «вона ж директорка, у неї й так багато роботи». Але на педрадах поряд зі мною сиділи досвідчені вчителі - Віталій Анатолійович Андріяшин та Михайло Юхимович Єфімов, до яких я тихенько й зверталась, як щось було незрозуміло. А ще постійно на допомогу приходила Алла Федорівна Павленко, яка завжди сиділа навпроти і чула всі наші перешіптування, вона ж і показала та навчила, як писати план класного керівника, і ще багато чого...
Директорка закладу Олена Миколаївна Михайлова та завучка Ірина Сергіївна Плужник навчили правильно писати календарні плани, відповідно до програми, журнали, інструкції, вести журнал інструктажів, завжди давали цінні поради щодо написання сценаріїв позакласних заходів та позаурочних планів. З Тетяною Василівною Тараненко - вчителькою іноземної, української мови та літератури і зарубіжної, а ще мамою двох талановитих випускниць, багато вечорів провели у неї на кухні, створюючи щось цікаве для учнів. Складали сценарії та інсценізації, обговорювали, цікавлячись думкою один одного, як можна удосконалити сценку так, щоб було веселіше. Завжди зверталась до неї, щодо думки і професійного вичитування тексту.
Інна Анатоліївна Глизь - це колега, мама двох талановитих випусників і просто гарна людина, яка завжди вислухає і підтримає...
Колектив Топилянського НВК - це всі члени великої і дружньої родини. Григорій Іванович Павленко - постійний кочегар, але вчитель за освітою. Він працював у школі в селі Зелений Гай, але щось не склалось. Так буває у житті, розумна людина не цурається жодної роботи, це повністю про нього.
Світлана Василівна Ямкова та Тетяна Антонівна Ямкова - кухарки від Бога, в яких завжди перше, друге та смачна випічка. Працівниці дитячого садочку - Світлана Валентинівна Армаш та Наталія Іванівна Кіріллова, Людмила Пантеліївна Довгань, Ольга Григорівна Закателюк, завжди відгукнуться і щиро допоможуть у будь-якій справі!
Техпрацівниця Галина Михайлівна Алісова має шедевральні дизайнерські здібності, вона творча майстриня по ліпці на стінах. Приміщення навчально-виховного комплексу оздоблене її чудовими витворами.
Це люди, які були поруч на початку моєї педагогічної діяльності, ті, хто наставляв і допомагав. Називали мене вчителькою з Топила. Топильська, як сказав один мій знайомий, але я думаю, що правильніше - топилянська...
Топилянський НВК - це моя перша домівка, яка прийняла молоду студентку в свої щирі та люблячі обійми! Тут я сформувалась як вчителька, класна керівниця, бібліотекарка, очільниця профспілки, здобула цінні навички та вміння. Ми завжди були разом: і в організації навчального процесу, і в здійснені ремонту у школі, і в створенні відпочинку!
Дуже вдячна вам за вашу підтримку і допомогу! Завжди прийду до вас на допомогу в будь-якій ситуації і ви це добре знаєте, бо рідними не народжуються, ними стають!
Записала Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?