Валентина Рядніна: "Мої учні – мої діти!"
Валентина Іванівна Рядніна, вчителька початкових класів ОНЗ «Богданівська ЗШ І-ІІІ ступенів» ім. І.Г.Ткаченка, за свої 39 років вже набрала десятий набір початківців, яких навчає пізнавати світ.
- Я лише тоді зрозуміла, що так давно працюю, коли до мне в клас прийшли навчатися онуки вже моїх учнів, - з посмішкою розповідає про роботу Валентина Іванівна. – Але чомусь все частіше згадую своїх вчителів і наставників, які визначили мою любов до професії вчителя. Коли ходила ще до дитячого садочку, завідуючою працювала Сара Онуфріївна Кондратьєва, мені так хотілося бути такою як вона: гарною і доброю.
Пізніше, коли навчалася у школі, майже всім учням і мені особисто дуже подобалася вчителька географії - Віра Федорівна Шубадьорова, ми всім класом її лагідно називали бабусею. Завжди ходили до неї в гості, а вона нас частувала чимось смачненьким.
Класну керівницю Валентину Самойлівну Похилко ми ніжно називали мамою. Зараз якось змінюється ставлення до вчителя, і в учнів, і їх батьків. Раніше вчителів поважали, до їх думки і порад прислухалися. Але я люблю свою роботу, люблю свою малечу, які приходять до мене не вміючи не читати, не писати і вже переходять у старшу школу навчені. Вони туляться до мене, розповідають свої нехитрі дитячі історії, складні дитячі проблеми, діляться навіть тим, про що батькам бояться розповісти. Жалкую лише про одне, не бачила коли мої сини виросли. Ми жили на території військової частини і вони ходили у Богданівську школу №2. Тож я їх не навчала, і навіть на перші і останні дзвоники не вдавалося до них потрапити, бо в Богданівській школі №1 ім.І.Г.Ткаченка зустрічала своїх учнів. Але мої сини: Андрій та Артем – це моя гордість, отримали гарні знання, обоє закінчили вищі учбові заклади Міністерства Внутрішніх Справ, працюють, мають свої сім’ї. А я маю вже трьох онуків, яких безмежно люблю.
Спілкуючись з Валентиною Іванівною, помітила, як діти туляться до неї, привертають на себе її увагу. А вона когось погладить, комусь посміхнеться, когось пригорне, нікого не залишає без уваги.
Діти дуже люблять свою вчительку за щирість, доброту і вчительську майстерність – доступно розповісти і показати, найчастіше в ігровій формі, і складні завдання стають цікавими і легкими. Коли заходиш до неї в клас, бачиш, як діти зачаровано слідкують за кожним її рухом, ловлять кожен звук, начебто хочуть знайти в цьому щось нове, що сховане отам, за цим рухом, за цим поглядом...
Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?