Лише той учитель, хто живе так, як навчає
На території Суботцівської громади добре знають активну та щиросердну жінку, ветеранку праці, відмінницю освіти України та педагогиню з великої літери, почесну жительку села Трепівки Галину Афанасіївну Лагно.
Народилася 29 липня 1944 року, а через місяць її батько загинув на війні. Мама залишилася сама з п’ятьма дітьми на руках без власного житла, працювала зранку і до вечора, щоб прогодувати діток. А у 1947 році купила невеличку хату, де вони вже змогли жити усі разом, бо троє дітей виховувалися в інтернаті, поки не змогла заробити на власне житло.
Бачила Галина як бідувала матуся, щоб забезпечити діток усім необхідним і хоч була найменшою у сім’ї, та все одно намагалася допомагати по господарству. А ще Галина була старанною та вимогливою до себе у навчанні.
Закінчивши Казарнянську семирічку, продовжила навчання у Трепівській середній школі. Вона була активною та цілеспрямованою ученицею, за що була обрана секретарем комсомольської організації та бригадиром учнівської виробничої бригади. Закінчивши школу, довго обирати професію не прийшлося, бо вже давно для себе визначилася, що буде вчителювати.
Директор Трепівської школи О.М.Кравченко запропонував посаду старшої піонервожатої, Галина відпрацювала 2 роки, і в 1963 році вступила до Кіровоградського Державного педагогічного інституту ім. Пушкіна, який закінчила з відзнакою та здобула спеціальність вчителя фізики та математики.
Розпочала свою педагогічну діяльність вчителем математики у Топилянській загальноосвітній школі, де згодом була призначена директоркою.
Свою трудову діяльність продовжила у с. Казарні, де пропрацювала на посаді директорки з 1970 по 1980 роки.
- Працювати було дуже легко, - згадує ті далекі роки Галина Афанасіївна, - адже мала взаєморозуміння та підтримку педагогічного та батьківського колективів. Наш педколектив неодноразово нагороджувався Грамотами та отримував Подяки районного та обласного рівнів.
Коли прийшла пора кохання, Галина Афанасіївна закарбувала цей момент трепетними нотками у своєму вірші:
Коли прийшов кохання час,
Ним серце сповнене до краю,
І доля поєднала нас,
Кохання - щастям називаю.
Статний та гарний юнак Василь закохався у красиву та успішну дівчину Галину з першого погляду та не зволікаючи, запропонував свою руку та серце.
Народилася молода сім’я. Подружжя переїхало до села Трепівки та у 1980 році Галина Афанасіївна перейшла працювати до Трепівської загальноосвітньої школи на посаду вихователя шкільного інтернату, де проживали діти з навколишніх сіл Трепівської сільської ради.
У 1987 році була обрана сільським головою. Трепівка квітла та розвивалась, створювали альбоми історії та розвитку села, які тепер знаходяться в місцевому краєзнавчому музеї.
Саме за ініціативи Галини Афанасіївни було започатковано сільське свято Івана Купала, яке вже стало традиційним і відзначається щороку.
У 1990 році, Галину Афанасіївну було призначено заступницею директора з навчально–виховної роботи Трепівської загальноосвітньої школи, а потім ще сім років працювала директоркою, де продовжила традиції, започатковані попереднім директором Михайлом Васильовичем Дишкантом.
Школа була однією з кращих не тільки в районі, а й в області. На її базі проводилися районні, обласні та республіканські семінари з математики, фізики, для початкової школи та з фізкультури.
За вагомий внесок у розвиток освіти та відповідальне ставлення до поставлених завдань, Галина Афанасіївна нагороджена знаком «Відмінник освіти України» та медаллю «Ветеран праці», має безліч грамот обласного, районного відділу освіти та міністерства освіти.
Багато гарних слів можна почути про цю неймовірну жінку від друзів, односельців, бо має добру вдачу та щире серце. Вона активна та працьовита, і на заслуженому відпочинку не дає собі нудьгувати. Ще змолоду Галина захопилася вишивкою та на уроках праці навчала дівчаток вишивати хрестиком. Вишиванням Галина Афанасіївна займається і по цей день. ЇЇ прекрасні роботи прикрашають власну оселю та оселі її синів. Сини – це її гордість та втіха, опора і розрада. Розумні, освічені та добропорядні. Мають свої сім’ї та ніколи не забувають про маму. На всі сімейні свята збираються разом, щоб в черговий раз подякувати найріднішій людині за турботу, увагу та любов.
Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?