На щастя, на долю – короваї від Наталі Блохіної!

26.10.21 10:00

Лебеді, маки, колоски, рушник на щастя і долю– все це об’єднано у короваях майстрині Наталі Блохіної з Суботців. Її руки продовжують давні українські традиції – відзначати всі важливі свята з хлібом задля достатку і благополуччя кожної родини у свята і будень.

- Пані Наталя, давайте знайомитися –розкажіть, будь-ласка про себе.

- Народилася я в селищі Милова Балка, Знам’янського району. У мене є два старших брати, на той час ми вважалися багатодітною родиною. Тато працював шофером у колгоспі, мама теж там, на різних роботах. Навчалися ми в Трепівській середній школі.Згодом я закінчила швейне професійно-технічне училище і вийшла заміж у Суботці. Народила трьох доньок. Випічкою у мене займалася бабуся, то я трохи на цьому зналася, розуміла, як «дружити з тістом». А так працювала у колгоспі в пекарні. Там була у нас колега, яка закінчила кулінарне, тож вміла виготовляти і пекти. Так я навчилася і по сьогоднішній день щось новеньке для себе знаходжу. Інтернет – велика сила.

- Короваї тепер випікаєте вдома?

- Так, на замовлення. Ось не так давно пекла коровай на виставку «АгроЕкспо».

- Чи є у вас якісь забобони, пов’язані з випіканням короваїв?

- Ви знаєте, коли я починаю пекти весільні короваю, я включаю весільні пісні. Коли наші бабусі пекли короваї, вони співали такі. І це дійсно допомагає. Обов’язково, щоб нікого біля мене не було. Зачиняю двері, дуже не люблю, коли хтось, окрім мене, до тіста торкається. Я маю бути сама. Доньки допомагають, коли я вже випікаю. В основному старша донька Тетяна.

- Які найбільші короваї доводилося випікати?

- Найбільший важив п’ять кілограмів,він був трьохярусний. А так загалом випікаю такі, як замовляють.

- А в чому випікаєте, маєте піч?

- У звичайній електродуховці. Короваї випікається шарами, які потім з’єднуються.

- Чи переймають ваш талант доньки, чи поділяють вони ваше захоплення?

- Менша допомагає мені, бо я не тільки короваї випікаю, ще й цукрові шишки на весілля. А старша з тістом працює, особливо любить прикрашати, це прямо її, вона одразу уявляє, який він має бути. А от у середньої немає таких навичок, вона любить фотографувати.

- Чи просився до вас хтось на навчання? З односельчан, наприклад.

- Ви знаєте, ні. Зараз, певно, трохи не той час. Коли у нас була пекарня, то там могли навчитися всі, хто бажав. Так пішло, що в селі короваї випікаю тільки я. Раніше бабці були, які в печах пекли, а тепер немає.

- Чи до душі вам це заняття?

- Дуже! Я це обожнюю. Це для мене просто кайф. Я таке задоволення отримую, особливо, коли він вже прикрашений, душа радіє, що вдався.

- А чим прикрашаєте короваї, які це фігурки і чи мають вони якийсь символізм?

- Звичайно. Завжди присутній рушник – на щастя, на долю. Лебеді, калина, маки, колоски, я їх дуже люблю. Все багатство, що є на землі, має бути присутнім на короваї.

Записала Ася Цуркан, більше фото дивіться у галереї