Ірина Варакута: «Я знайшла свій дзен – справу, що драйвить»
Ірина Варакута народилася у Знам’янці. Цю яскраву жінку з
чарівною посмішкою багато хто знає й на території Суботцівської територіальної
громади за її активність та ініціативність, а ще за щирість та уміння навіть у
похмурий день випромінювати радість та теплоту.
З багатьма жінками Суботцівської громади вона знайома особисто, дехто звертався з приводу її громадської організації, хтось брав участь у її благодійних проектах, а хтось сам виявляв бажання навчитися у неї робити добрі справи.
Ірина очолює громадську організацію «Жінка Дзен», співпрацює з громадською організацією «Інша жінка», заснувала організацію з обміну речей «ДоброДар», реалізувала безліч чудових проектів.
2021 рік для Ірини став знаковим – реалізувала два грантових проекти. Завжди дивуюся коли вона все встигає: писати проекти, організовувати заходи, фонтанувати ідеями та втілювати їх у життя, бути мамою трьох дітей, чудовою дружиною, завжди гарно виглядати та випромінювати щастя. Сьогодні Ірина поділиться секретами успіху, як бути щасливою і успішною жінкою. А ще можливо її поради комусь допоможуть відкрити у собі потенціал бути теж важливою для своєї громади, для односельців.
– Ірино, як вдалося розвинути у себе такі лідерські та організаторські якості?
- Вчилася у Знам’янській школі № 2. Завжди любила читати та мріяла про подорожі. Закінчивши школу, вступила до інституту в м.Кропивницький на економічний факультет та здобула вищу освіту. Ще навчаючись на третьому курсі розпочала працювати у сфері маркетингу і зрозуміла, що це моє.
У перший день після святкування диплому я ризикнула і
зателефонувала за оголошенням, в якому були вказані обов’язки більше
маркетолога, ніж економіста. Це було перше і останнє оголошення, за яким я тоді
телефонувала щодо пошуку роботи. Вирішила розібратися із цією вакансією і
тільки потім, якщо не вийде, шукати іншу. Мене запросили на співбесіду, як
виявилося, що «кадровик» народилася зі мною в один день, тільки у різні роки. І
я сприйняла це як знак долі. Поспілкувавшись із своєю майбутньою шефинею, яка
була старша від мене всього на рік, я відчула нестримне бажання отримати цю
роботу. І отримала, не дивлячись на те, що попереднього офіційного досвіду у
мене не було. Досі вдячна моїй керівниці Марині, яка взяла мене на роботу через
«палаючі очі», як вона потім зізналася.
У першому моєму досвіді було багато гуль і бовванів,
успіхів і поразок, суперечок та мирних згод. Але точно не було нудно!
Я працювала в центральному офісі групи компаній, в департаменті маркетингу. Їздила у відрядження на інші підприємства Україною та познайомилася з багатьма цікавими людьми. Це були часи, коли маркетинг ще не так масштабно перейшов у соцмережі. Отже, засоби просування були іншими, ніж зараз. Коли я вже була впевнена у своїх вміннях щодо маркетингових досліджень та у написанні рекламних текстів, зрозуміла, що хочу організовувати заходи. Великі та амбіційні.
- Пам’ятаєш свій перший досвід організації заходу?
– Звичайно, саме того року нашому відділу довірили проведення корпоративу для групи компаній. А це як мінімум 120 чоловік.Хоча наш відділ став більшим за декілька років моєї роботи, але все ж таки більша частина в організації новорічного свята припала на мене.
У той корпоратив я майже нічого не з’їла, а смак шампанського загубився на фоні хвилювань з приводу гідного виступу усіх запрошених артистів. Але коли відсвяткували, я перевела подих і зрозуміла, що вже хочу готувати інше свято. Напевне, саме тоді я знайшла свій дзен – справу, що драйвить.
І, як виявилось, через багато років я знову прийшла до того, що організація заходів (від розважальних до освітніх) не полишає мене, бо, повернувшись до Знам’янки почала шукати людей, якім не байдуже, що робити у вільний час, а бажають розвивати себе та своїх дітей.
– З чого розпочала свою діяльність у Знам’янці?
- Спершу я започаткувала Літню школу хенд-мейду, куди запрошувала дівчат, які готові були поділитися своїми знаннями. Це були майстер-класи з малювання скетчем, літнього декору, ляльок-мотанок, петриківського розпису та інші.
У 2018 році я стала волонтеркою міського краєзнавчого музею, організувала акцію «Ніч у музеї» та під час організації виставки олександрійських художників познайомилася з чудовими людьми. Одна з них Ірина Кваша, керівниця арт-галереї «VashArt» порадила мені зареєструвати свою громадську організацію.
Саме так я і зробила у 2019 році, але постійно діючих та активних людей - одиниці. Це мене дуже здивувало. Навіщо реєструвати організацію, що існує тільки на папері?
- Не лякали незнання у цій сфері та безініціативність людей? Як побороти страх і почати діяти?
- Тоді я не знала усіх тонкощів функціонування громадської організації та багато чого навчилася знову ж таки через досвід. Один з моїх принципів – «очі бояться, а руки роблять». Так я знайшла першу роботу, про яку писала вище. Не маючи досвіду, я настільки хотіла працювати в тій сфері, що бажання та цікавість перемогли страх. Тоді я зрозуміла, як можна подолати страх та стати вище щодо попереднього досвіду.
Якщо ви дуже чогось хочете, але не знаєте або боїтеся, робіть перший крок. Тоді зробити другий буде простіше. І тоді ви зрозумієте, чи потрібно йти далі. Не хтось вам скаже «Куди ти лізеш? Сиди отам!», а ви самі для себе повинні визначити, чи дійсно це ваше. Але для цьогооднозначно потрібно спробувати. Бо як зрозуміти вірно йдеш чи ні? Тільки йти, вірно?
- Коли все встигаєш?
- Моя зайнятість наразі вже сьомий рік поспіль 24/7 з моменту народження першої дитини. Саме тоді я зрозуміла, що те, що я робила на роботі, ніщо у порівняні з тим, що я робила в декреті. Свята правда! Тільки в декреті я зрозуміла, що немає нічого неможливого. І що мотивація не виникає ззовні.
- Що для тебе мотивація?
- Мотивувати можна грошима, іншими «плюшками», але якщо всередині вас немає вогню до справи, яку ви робите, то буде тільки отой маячок зовнішньої мотивації і вимушені ваші дії.
Мотивація – це те, заради чого ви прокидаєтесь. Ваше внутрішнє переконання, що те, що ви робите, не дарма. Навіть якщо є перешкоди та критика. Для вас то просто фон, радіо, зовнішній шум, що просто існує. А ви йдете далі. Оце і є стержень вашого успіху! Успіх не на все життя однозначно, бо життя, то низка успіхів та неуспіхів.
- Ірино, на твою думку, як досягти успіху, якщо не завжди впевнена у ньому?
- Вміти йти далі так, нібито не успіхів не було. Не забувати про них ні в якому разі. Ні! Лише зробити висновки.Саме так я отримала несподівану відповідь на черговий запит на грант. Коли зневірилася та вирішила полишити цю справу, тобто писати заявки.
Відбулося все так. Я третій раз подала заявку на стратегічне планування для нашої громадської організації та чекала відповіді від грантодавців. Зазвичай вона приходила всередині місяця. Того ж разу відповіді не було взагалі, ніякої. Ні позитивної, ні негативної. Я подумала, що знову «прольот». Засумувала трішки. Поринула в роботу. Аж ось 24 червня отримую лист на пошту «Вітаємо! Ваш запит схвалено….» Юху!
Потім був другий грант за підтримки міською ради та фонду «Об’єднання» та Міністерства закордонних справ Чеської республіки. Це була сума в 50 тисяч гривень сума, за яку деякі громадські організації навіть не беруться писати заяви. Але ж для нас то цілих 50 тис., за які ми придбали обладнання для покращення умов проведення заходів. Також ми отримали у користування кімнату в громадському просторі, поряд з іншими активними громадськими організаціями міста.
Разом ми проводили суботники поруч із будівлею, пофарбували фасад будівлі та нарешті у жовтні цього року відкрили простір. Тепер маємо для проведення заходів: проектор, екран, стільці, м’які крісла-трансформери, фліпчарт, акустичну систему, ретрогірлянди та ті ж палаючі очі.
- Ірина, у місті діє сервіс «ДоброДар», який ти заснувала. Що це і для чого?
- Сервіс «ДоброДАр» - це коли люди віддають речі в гарному стані безкоштовно, а інші люди можуть прийняти у дар речі, яких вони потребують. Це не лише речі, але і книжки, предмети побуту декору і таке інше.
«ДоброДар» існує у вайбері, в соцмережах на сторінках в інстаграм та фейсбуку. Та за цим сервісом насправді стоїть місія не безкоштовного секонд-хенду, а прагнення запровадити сталу культуру споживання, згідно якої важлива не кількість речей, а якість та довговічність. У кожного вдома накопичується багато непотрібних речей, які ще в доброму стані і жалко викинути. А комусь вони потрібні, так і виникла ідея взаємообміну. Філософія ДоброДару – це екологічне споживання!
Наразі за цим напрямком проводимо майстер-клас зі стилю, розпису речей та плануємо найближчим часом провести майстер клас з петчворку (трендового напрямку в одязі у 2022 році) та презентувати лінію екосумок, які зараз особливо актуальні після заборони поліетиленових пакетів. Мріємо, щоб «ДоброДар» став соціальним підприємництвом. Вже подали грантову заявку щодо створення підприємства на базі сервісу «ДоброДар».
Ми не зупиняємося та маємо багато ідей!
Запрошуємо в свою команду небайдужих людей, що не пишуть коменти у соцмережах, а діють!
- Хто підтримує тебе у запровадженні твоїх ідей? І що б побажала читачам газети у Наступному році?
- Найбільше вдячна своїй родині за підтримку та допомогу і, звісно ж, дівчатам, що зараз є в команді Дзену, за те, що повірили в мене. Напевне, знову ж таки через мої палаючі очі.
Спілкувалася Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?