Мої бабусі
У житті кожного є люди, котрі вплинули на формування
характеру, уподобань, становлення моральних цінностей. Це, вважаю, не лише
батьки, а й учителі, книги, друзі та багато іншого. Щасливий той, хто має і
живих батьків, і вірних друзів, і хороших учителів, наставників. Я - щасливіший
за всіх, бо в мене є ще й дві бабусі, про яких хочу розповісти.
Моїх бабусь звати Раїса Андріївна Дмитрієва та Валентина Василівна Самойчук, але я їх називаю Бабуся Рая і бабуся Валя. Вони дуже добрі та щирі, ласкаві та люблячі.
Бабуся Рая народилася у 1946 році, а Валентина - у 1951 році. Рая навчалася в Олександрійському педагогічному училищі імені В.О. Сухомлинського, а Валя - в Уманському педагогічному училищі імені Т.Г.Шевченка. Обидві за професією вихователі, а обрали цю спеціальність через те, що люблять малечу. Я можу лише уявити скільки дітей вони виховали за роки трудового стажу! Майже всі дорослі жителі у селі Володимирівці і в селі Сабліне – вихованці моїх бабусь. За багаторічну працю мають Грамоти, Подяки від держави і повагу від людей. Обидві бабусі дуже скромні, ніколи не хизуються своїми досягненнями в роботі, але односельці пам’ятають їхню невтомну працю і кажуть: «Спасибі!». Отож, спільним у характері моїх любих бабусь є відчуття відповідальності за доручену справу.
Бабуся Раїса – мама моєї мами Ірини і тітки Світлани, а Валентина - мама мого тата Романа і тітки Лесі. Характери в обох схожі і захоплення однакові: люблять вирощувати квіти та в’язати. А як смачно вони готують!
У ранньому дитинстві бабуся Рая вчила мене читати і рахувати, писати і малювати і завжди купувала мені щось солоденьке. З нею я проводив багато часу.
Бабуся Валя не так часто бавилася зі мною, адже проживала в іншому селі і була завідуючою дитячим садочком «Колосок» у селі Сабліне. Пам’ятаю, що вона завжди кудись поспішала, була чимось стурбована. Влітку мала ще більше клопотів: встане вдосвіта, вправиться по господарству і біжить у свій садочок. «Дивно! Чому моя бабуся Валя не зі мною, а з чужими дітьми…», - думав я малим.
Життя на селі – рай для дітей! Свіже повітря, чудова природа, здорове харчування…! Добре, коли в тебе хтось з рідні мешкає в селі! Це ж альтернатива відпочинку в таборі! Є ставок – заміна моря. У мене все це було і є, до того ж я купався у безмежній любові своїх бабусь. Не думайте, тато і мама мене дуже люблять, а бабусі – обожнюють!
Від них навчився доброти, дисципліни і відповідальності. Я вдячний їм за все, та найбільше - за моїх батьків, найкращих у світі!
автор - Кирило САМОЙЧУК
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?