Разом по життю
Подружжя Анатолій Олександрович та Надія Іванівна Мохна
крокують стежиною подружнього життя 55 років. Разом ділять навпіл і радість, і
смуток. Зараз перебувають на заслуженому відпочинку, але вдома досить багато
справ. Постійно у сільських клопотах.
- Раніше утримували дві корови, вирощували бичків, свиней, курей, качок та обробляли власний пай, - розповідає Анатолій Олександрович. – Поступово придбав два трактора, які відновив власноручно, то вони й були у поміч обробітку землі. Село любить працьовитих людей, які не лінуються раненько вставати та господарювати, тож і обдаровує їх достатком. Сільські краєвиди приваблюють своєю красою, Трепівка гарне село за будь-якої пори року.
Анатолій народився у селі Топило, де пройшли його дитячі і юнацькі роки. Після закінчення Топилянської восьмирічної школи, продовжив навчання у Трепівці. Там і познайомився із своєї дружиною Надією. Вона родом була із села Доніно-Кам’янки, але теж навчалася у Трепівській десятирічці. Відсвяткувавши випускний у школі Надія вирішила вступити до медичного коледжу, але життя повернуло в інший бік. Не добравши бали на вступних іспитах, повернулася до рідного села і щоб рік не гаяти, навчалася у школі продавців, яка діяла при районному споживчому товаристві.
- Мої батьки все життя пропрацювали в торгівлі, тож навчання мені давалося легко, - згадує Надія Іванівна. – Закінчила школу з відзнакою, і керівництво передало мої документи у Кіровоградський кооперативний технікум ім. М.П.Сая, де я заочно навчалася і паралельно працювала у сільському магазині. Пізніше перейшла працювати бухгалтером-касиром Трепівської сільгосптехніки, а останні 18 років пропрацювала черговою на залізничній станції Трепівка, і в 55 років пішла на заслужений відпочинок.
Анатолій після школи закінчив курси трактористів, які діяли при Трепівській сільгосптехніці, там і залишився працювати трактористом.
- На тракторі ДТ-54 бортував на фермі кагати з перегноєм, потім завантажував на автомобілі, які вивозили органічне добриво на поля, - розповідає Анатолій Олександрович. – Не легка робота механізатора була. Пізніше працював у Трепівському хлібоприймальному пункті, завідуючим був тоді Йосип Федорович Григор’єв. Він і запропонував роботу. Пройшов курси зерносушильних майстрів, а пізніше працював механіком. То були гарні роки молодості. Працював колгосп, розвивалися ферми, де вирощували велику рогату худобу. Ввечері ходили у сільський клуб та співали у хорі «Маяк».
Пізніше очолив сільський клуб Микола Євгенович Лужанський та організував вокальну групи «Золотий Вік». Вже перебуваючи на пенсії завжди поспішали до нього на репетиції. З піснею і душа відпочивала, і сил набиралися. Декілька років вже не співаємо у хорі, але з задоволенням відвідуємо сільські свята, слухаємо виступи своїх односельців. Гарні концертні програми вони готують.
Хочеться, щоб село розвивалося, щоб молодь залишалася та продовжувала справу своїх батьків. Але, на жаль, кількість населення зменшується, залишаються переважно пенсіонери, а молодь шукає кращого життя у великих містах.
На останок розмови Анатолій Олександрович та Надія Іванівна поділилися своїм рецептом довгих та щасливих років.
Найголовнішими чинниками міцної сім’ї є кохання, повага, терпіння та підтримка, - зазначила Надія Іванівна. Анатолій Олександрович додав: «Сім’я – це перш за все відповідальність: за дружину, за дітей за добробут і спокій в родині».
авторка - Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?