​Коли робота у задоволення

18.02.22 10:00

Бригадирка ремонтної бригади Знам’янського райавтодору Тетяна Вікторівна Зосименко понад 20 років працює на підприємстві. За цей відрізок часу, добре вивчила дороги місцевого значення, тепер – це дороги Суботцівської, Дмитрівської та Знам’янської територіальних громад. Бо доводилося й укладати асфальт та здійснювати ямковий ремонт. Робота досить складна і виснажлива, але припала до душі. І сьогодні Тетяна Вікторівна розповіла про свою не «жіночу» посаду.

- Тетяно Вікторівно, з якого часу працюєте у Райавтодорі і чому обрали таку тяжку професію?

- Так склалося життя. У 2002 році я переїхала до міста Знам’янки із Бережинки Кіровоградської області. Потрібно було знайти роботу. А без освіти це зробити було дуже важко. Мені запропонували посаду дорожнього робочого. Я спробувала, тому що тяжкої праці не цураюся, про що не пошкодувала. Колектив виявився дружнім та згуртованим, а керівник - Леонід Михайлович Маковій – виваженим, доброзичливим, справедливим. Умови праці нелегкі, але заробітна плата, відпускні та лікарняні виплачуються повністю та вчасно. Також здійснюється преміювання, що є приємним бонусом у нашій праці. Хочеться відзначити і те, що підприємство піклується про підлеглих, виплачуючи допомогу на лікування.

Тетяна Вікторівна Зосименко
Тетяна Вікторівна Зосименко
- Скільки чоловіків працює у ремонтній бригаді і скільки з них жінок?

- Наш колектив складається з п’яти жінок та трьох чоловіків. Це говорить про те, що не кожен чоловік погодиться тут працювати. Адже головною вимогою є залізна дисципліна та фізична праця.

- Що входить у ваші обов’язки та який режим роботи?

- Роботу виконуємо разом і злагоджено. В наші обов'язки входить укладання асфальту та його вирівнювання. У нас звичайний сорокагодинний робочий тиждень з двома вихідними у суботу та неділю. Але іноді буває, що потрібно працювати і в суботу, звичайно цей час також гарно оплачується.

- Чи не шкодуєте, що вибрали таку важку професію?

- Ні, не шкодую у жодному разі. Тут я зустріла свою долю, турботливого чоловіка. Разом ми працюємо і живемо у добрі та злагоді уже десять років. Виростили донечку. Кожного дня прокидаємося разом і вирушаємо на роботу також разом. Це наше спільне життя та щастя на двох.

На мою думку немає «чоловічих» і «жіночих» професій, є справа до душі. А головне, якщо професія тобі подобається, то не звертайте увагу на стереотипи, а замайтеся улюбленою справою. Будьте всі здорові і щасливі.

Спілкувалася Олена ТРИГУБЕНКО



Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар: