Анжела Кононенко: “Сімейне тепло і взаємна підтримка - це головне у житті”
В умовах повномасштабного вторгнення в очах української жінки сьогодні - біль, розпач, втрата й водночас неймовірна сила. Поряд з тотальним горем навколо українські жінки здатні жити, відчувати, творити, будувати, відновлювати, допомагати, волонтерити, займатись бізнесом, опікуватись, відстоювати себе й інших. До «Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир» хочемо вшанувати ЖІНОК нашої громади, які втратили найцінніше – своїх рідних і близьких на війні. Війні за право бути вільним, незалежним, проживати в мирі й безпеці. Подивіться в їх очі, почитайте їх історії, спробуйте осягнути масштаб їх болю та горя, і вкотре зрозумійте ціну нашого життя!...
Анжела Кононенко проживає зі своєю сім’єю у Новороманівці. На війні втратила сина. Вона розповіла про свій життєвий шлях та про те, як справилася з тяжким випробуванням.
Анжела Сергіївна Кононенко народилася в селі Новороманівка колишнього Знам’янського району 21 липня 1980 року. Жила у Кропивницькому та навчалась у 24-й школі. Всі канікули проводила у бабусі у Новороманівці. Любить готувати страви української кухні та в’язати.
Після закінчення 9 класів здобула спеціальність продавця продовольчих товарів у Кіровоградському фаховому коледжі економіки і права імені М.П.Сая
Близько двох років зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком Віктором. Потім він зробив Анжелі пропозицію і вони одружилися.
Молода сім’я переїхала до Суботців і декілька років тут прожили. У подружжя народився син Сергій. Але їм треба було переїхати жити у Кропивницький, щоб доглянути за старенькими бабусею та дідусем. Прожили біля них рік і вони померли.
Жити у місті молоде подружжя не захотіло і вони повернулися у Суботці.
“Коли народилася донька Тетяна, ми переїхали жити у село Попельнясте колишнього Олександрійського району. Я займалася вихованням дітей, а чоловік працював у місцевому господарстві.
Вже через два роки ми знову переїхали до моєї бабусі у Новороманівку. Це був 2005 рік. Я влаштувалася на роботу у ТОВ “Каунас”, працювала робітницею з рослинництва. Чоловік був на заробітках, а потім повернувся і здобув професію механізатора. Влаштувався трактористом до ТОВ “Каунас”.
Чоловік у мене працьовитий, добропорядний, обожнює дітей. На ньому було господарство, а я займалася вихованням дітей. Все було добре. Діти підросли .
Син у 2018 році підписав на три роки контракт та брав участь у АТО. У 2021 році закінчився контракт і рік він пробув дома. Мій Сергій був добрий, веселий, товариський, мав багато друзів.
Почалася війна і Сергій 2 березня 2022 року пішов захищати Україну у складі 57 бригади 42 батальйону, 3 механізованої роти. Воював на Донецькому та Луганськму напрямках. Був артиллеристом.
Телефонував нам дуже рідко, раз у два тижні, бо був поганий зв’язок.
Пам’ятаю той страшний день… Це було 30 травня 2022 року. Об 11:50 він мені зателефонував у гарному настрої і сказав:“ Я так скучив за вами, я скоро приїду додому…” А ввечері його вже не стало. Він загинув. Це було у селищі Мєтьолкіно, Луганської області, Сєвєродонецького району.
2 червня з військкомату принесли сповіщення, що Сергій загинув. А 4 червня його привезли і поховали, він повернувся, як і обіцяв…
Так, як я себе почувала - і ворогу не побажаю, було дуже тяжко. Мене підтримала моя сім’я, ми були всі разом і заспокоювали одне одного. Сімейне тепло і взаємна підтримка - це головне у житті.
30 травня виповниться 2 роки від дня загибелі сина…Він назавжди у моєму серці, мій найкращий син, мій Герой, мій янгол-охоронець…
Хочу побажати всім жінкам і матерям, щоб їхні діти та чоловіки повернулися додому живими і здоровими, щоб швидше закінчилася ця страшна війна”, – розповіла Анжела про своє життя.
текст - Олена ТРИГУБЕНКО, фото - Юлія Беркут
Матеріали підготовлено на замовлення ГО «Креативний простір Суботцівської громади «Інсайд» в ході реалізації локального проєкту «Молодь Суботцівської територіальної громади – амбасадори миру та безпеки» та в межах Проєкт "Зміцнення потенціалу молодіжних та жіночих ОГС у розбудові та підтримці миру" реалізується у співпраці зі структурою ООН Жінки в Україні та за підтримки Уряду Норвегії.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?