Кожного дня молюся, щоб війна закінчилася, щоб наші захисники перемогли ворога
В умовах повномасштабного вторгнення в очах української жінки сьогодні - біль, розпач, втрата й водночас неймовірна сила. Поряд з тотальним горем навколо українські жінки здатні жити, відчувати, творити, будувати, відновлювати, допомагати, волонтерити, займатись бізнесом, опікуватись, відстоювати себе й інших. До «Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир» хочемо вшанувати ЖІНОК нашої громади, які втратили найцінніше – своїх рідних і близьких на війні. Війні за право бути вільним, незалежним, проживати в мирі й безпеці. Подивіться в їх очі, почитайте їх історії, спробуйте осягнути масштаб їх болю та горя, і вкотре зрозумійте ціну нашого життя!...
Тетяна Іванівна Сорока народилася 5 травня 1959 року в селі Суботці. Після школи вступила на навчання до Харківського радіомонтажного училища, де здобула професію монтажника. За спеціальністю пропрацювала майже рікна Харківському заводі. Повернулася додому, вийшла заміж у 1979 році. 6 грудня 1980 року народився син – Андрій.Сімейне життя з першим чоловіком не склалося, вони розлучилися. Тетяна вийшла заміж вдруге за Віктора Сороку, сину тоді було всього три роки. У 1985 році народилася донька - Ольга.
“Молоді були, здорові,господарство утримували чималеньке: свині, качки, гуси, на роботі все встигали, тішилися дітьми. Ще й вишивкою та в’язанням займалася для душі. Діждали онуків, тільки жити та радіти життю, а тут війна”, - розповідає Тетяна Іванівна.
Андрій пішов добровольцем 25 лютого 2022 року.
“Син народився 6 грудня 1980 року у селі Суботці на Кіровоградщині. Я називала його - мамине сонечко”. Він був активним та непосидючим, завжди брав участь у шкільних заходах, мав багато друзів. Після закінчення школи вступив до училища, де отримав навички водія. Потім строкову службу пройшов в Одеській області. А після армії працював на підприємстві “Креатив”, що у Кропивницькому. Під час одного з відряджень до Миколаївської області, у маленькому селі Михайлівка, зустрів свою майбутню дружину Катерину, яка після 4 років спільного життя, народила йому донечку Кіру. Від першого шлюбу Андрій мав сина Вадима, якому 16 років. Він дуже любив своїх дітей. Шукаючи для своєї сім'ї кращого життя Андрій деякий час працював будівельником за кордоном”, - розповідає Тетяна Іванівна.
Службу він проходив водієм у 56 ОМПБ ЗСУ на Донеччині. Влітку 2022 року вони тримали Піски. “Які тільки види зброї не використовували росіяни проти наших хлопців, не стріляли хіба що з ядерної зброї”, - так про ті бої згадують військові з підрозділу “Сармат”.
Андрій витримав те вогняне пекло, коли день перетворюється у темну ніч від артилерійських вибухів, коли допомагав пораненим побратимам. А мамі телефонував і говорив: «Не хвилюйся, в мене все окей”.
“Були останні дні вересня, коли зателефонував Андрійко і сказав, що потрібно швидко йти додому, бо він має терміново поговорити з татом, а коли я зайшла на наше подвір’я, то там уже зібралася вся сім’я, Андрій стояв з великим букетом квітів. Який то був сюрприз, яка величезна радість!!! Ми тоді, навіть, уявити не могли, що востаннє бачимо свого синочка, востаннє він міцно пригорнув мене до себе… Наша зустріч була недовгою, він мусив їхати до своїх бойових побратимів. Кожного дня ми з ним переписувалися. А от 6 жовтня - ніяких смс чи дзвінків. Сьомого жовтня - дзвінок з військкомату, який приніс у нашу родину найстрашнішу звістку про смерть сина”, - задує Тетяна Іванівна.
Підтримували батьків у важкі години вся родина.
“Туга за сином ніколи не пройде, навпаки, вона дедалі стає ще більш болючою. Живу на таблетках, нічого не допомагає, але жити потрібно. У мене є донька, двоє онуків, невістка. Кожного дня молюся, щоб війна закінчилася, щоб наші захисники перемогли ворога, і ніхто більше не зазнав гірких сліз від втрат рідних людей”.
текст - Катерина МАТКО, фото - Юлія Беркут
Матеріали підготовлено на замовлення ГО «Креативний простір Суботцівської громади «Інсайд» в ході реалізації локального проєкту «Молодь Суботцівської територіальної громади – амбасадори миру та безпеки» та в межах Проєкт "Зміцнення потенціалу молодіжних та жіночих ОГС у розбудові та підтримці миру" реалізується у співпраці зі структурою ООН Жінки в Україні та за підтримки Уряду Норвегії.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?