Підтримую матерів загиблих, бо розумію, як це важко втратити найдорожче
В умовах повномасштабного вторгнення в очах української жінки сьогодні - біль, розпач, втрата й водночас неймовірна сила. Поряд з тотальним горем навколо українські жінки здатні жити, відчувати, творити, будувати, відновлювати, допомагати, волонтерити, займатись бізнесом, опікуватись, відстоювати себе й інших. До «Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир» хочемо вшанувати ЖІНОК нашої громади, які втратили найцінніше – своїх рідних і близьких на війні. Війні за право бути вільним, незалежним, проживати в мирі й безпеці. Подивіться в їх очі, почитайте їх історії, спробуйте осягнути масштаб їх болю та горя, і вкотре зрозумійте ціну нашого життя!...
Жителька села Суботці Віта Булгаз народилася 1 серпня 1980 року в селі Казарні, там пройшло її дитинство, шкільні роки. Раділа життю, мріяла і навіть не думала, які випробування готує їй доля. Закінчила Олександрійський педагогічний коледж. Познайомилася з гарним хлопцем Сергієм і її серце запалало коханням. У 1999 році вона вийшла заміж, переїхала до чоловіка у Суботці.
Вони були щасливі, чекали народження дитини, але щастя було коротким. Віта була на сьомому місяці вагітності коли помер Сергій, йому тоді було всього 22 роки. Зупинилося серце. 28 серпня 2000 року жінка народила сина. Назвала Віталієм, він був її втіхою, радістю, надією, стимулом життя. Вона намагалася дати все найкраще. І він виріс чесним, добрим, цілеспрямованим.
“Син був яскравим промінчиком у моєму житті.Дуже комунікабельний, веселий, добрий, компанійський, всім допомагав, мав багато друзів. Після школи вступив до Кіровоградського сільськогосподарського технікуму. Потім пішов в армію. Повернувся і поїхав за кордон на роботу. Все у нього було добре, я раділа за нього. Він мріяв про сім’ю і донечку. Повномасштабна війна все зруйнувала. Віталій повернувся 8 березня 2022 року і сказав: “Мамо, я приїхав тебе захищати”. 28 серпня йому виповнилося 22 роки, а 29 він загинув поблизу села Сухий Ставок Херсонської області.
Вранці 29 серпня я від сина отримала останнє повідомлення: “Мамо, я буду не на зв’язку. Я тебе дуже люблю”, - розповідає Віта.
А далі були вісім місяців невідомості, пошуків і надії. Віталій вважався зниклим безвісти. Був похований у Дніпрі, як невідомий солдат, знайшли по збігу ДНК.
“Коли не знаєш де твій син, дуже важко, але є надія, що він живий, є надія, що ти його знайдеш, почуєш голос, побачиш. А коли тобі кажуть, що він загинув – це все, глухий кут, безпорадність. До всього можна звикнути, але ніколи не можна звикнути до смерті своєї дитини”, - розповідає жінка.
“У перші дні після страшної звістки підтримували мої батьки та батьки мого покійного чоловіка, друзі. Далі рятувала робота. Вдень працюю, а ніч проходить з думками на самоті і з невимовним болем у серці.Намагаюся ввечері не бувати вдома, завантажую себе роботою, ходжу в спортзал. Кожного дня тричі на день відвідую могилу сина. Я не можу по іншому, прошу, щоб приснився. Так скучила за його голосом, за його посмішкою”, - говорить жінка.
Віта активно співпрацює з громадською організацією “Сім’ї на захисті воїнів 57 бригади”, спілкується і підтримує матерів загиблих воїнів. Волонтерить та допомагає Збройним Силам України.
“Я підтримую матерів загиблих, бо розумію, як це важко втратити найдорожче. І як важливо мати підтримку. Допомагаю нашим захисникам, бо знаю, що таке “потрібно вже”, і що таке “не встигли зібрати”. А також робитиму все, щоб пам’ять про мого сина жила. Адже є мудрий вислів: “Людина живе доти, доки про неї пам’ятають”. Віталій повернувся з іншої країни, і став на захист України. Він справжній патріот”, - говорить Віта.
Жінка зібрала всі сили і живе заради світлої пам’яті сина, робить все можливе для наближення Перемоги і намагається максимально бути корисною.
текст - Катерина Матко, фото - Юлія Беркут
Матеріали підготовлено на замовлення ГО «Креативний простір Суботцівської громади «Інсайд» в ході реалізації локального проєкту «Молодь Суботцівської територіальної громади – амбасадори миру та безпеки» та в межах Проєкт "Зміцнення потенціалу молодіжних та жіночих ОГС у розбудові та підтримці миру" реалізується у співпраці зі структурою ООН Жінки в Україні та за підтримки Уряду Норвегії.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?