Робота є така на світі – дітей любити і навчати жити
Дошкільний вік
– особливо важливий і відповідальний період у житті дитини, коли формується її
особистість та світогляд. Благополучне дитинство і подальша доля кожного малюка
залежить, у тому числі, і від мудрості вихователя, його терпіння, уваги до
внутрішнього світу. З допомогою своїх вихователів дошкільнята пізнають секрети
навколишнього світу.
Вихователі та няні — це ж просто неймовірні люди! Спробуйте впоратися з голосистими і вередливими, веселими і енергійними малятами, знайти до кожного з них підхід, заспокоїти тих, хто плаче, похвалити тих, хто сам переодягнувся, переодягнути тих, хто сьогодні без настрою, погратися, нагодувати, вкласти спати. А заняття: ліплення, аплікація, малювання, а свята: пісні, танці та вірші!
Сьогодні наша мова про жінку, яка працює за покликом серця – виховательку з багаторічним стажем філії «Топилянський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня школа» ОНЗ «Трепівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Наталію Іванівну Кіріллову. За відданість своїй професії, працьовитість та відповідальність до поставлених завдань, минулого року її світлину було занесено на районну Дошку Пошани «Трудова слава Знам’янського району».
Народилася Наталія Іванівна 28 квітня 1968 року у селі Копані, де і проживає до цього часу. Вона із тих людей, котрі обирають професію до душі і за покликом серця. Багато хто скаже, що в дитинстві можна опинитися лише у спогадах і снах, але завдяки своїй справі вихователі щодня потрапляють у цей безмежний, різнобарвний та багатий світ. Коли Наталія Іванівна сама була старшим дошкільням і ходила у садочок, уже тоді уявляла себе вихователем. Частенько допомагала вихователям, розповідала казки малюкам, чи просто зав’язувати їм шнурки. Закінчивши школу, здійснила свою дитячу мрію і вступила до Кіровоградського педагогічного університету. Після закінчення навчання, свою трудову діяльність розпочала у дитячому садочку «Івушка», село Дмитрівка, де пропрацювала два роки. Пізніше працювала в одному з дошкільних закладів у Кропивницькому, а після і до цього часу працює у Топилянському навчально-виховному комплексі «Калинка».
Вона в пам’яті перегортає сторінки своєї трудової біографії й посміхається: «Перший день, перша група... Дуже хвилювалася й на прогулянці ловила їх, як курчат. Думала, що більше не зможу, але поступово все налагоджувалося. Поруч були досвідчені помічники, які не дозволили розплакатися і розрахуватися. Моє професійне зростання відбувалося дякуючи їх порадам та підтримці».
Зараз, все по-іншому, приходячи на заняття, вона намагається бути для дітей не лише наставником, який навчить і підкаже, а й другом, котрий завжди – трохи дитина, і разом із ними грає, думає, хвилюється та радіє.
На питання, що потрібно, аби стати вихователем дошкільного закладу? Відповідає - «Любов до дітей, вміння підібрати ключик до серця кожного, співпраця з батьками, відповідальність і професіоналізм». Вона постійно прагне творити й фантазувати, відповідати на найнесподіваніші запитання дітей, відкривати нове й незнайоме і перетворювати буденність на свято.
Окрім своєї улюбленої роботи, вона гарна матуся, дбайлива дружина. Разом з чоловіком Андрієм Борисовичем виховують двох чудових дівчаток – Єлизавету та Анастасію. Єлизавета, до речі, перейняла любов до дітей від мами, і нині вона навчається на третьому курсі у Кіровоградському педагогічному університеті на вихователя.
Життя буває різне, іноді живеш, і думаєш, яка ти щаслива, а іноді, як грім серед ясного неба, трапляється непередбачуване… Голос починає тремтіти, на очах з’являються сльози… Саме так Наталія Іванівна згадує, як у 2015 році її чоловіка забрали в АТО. Безсонні ночі, молитви за те, щоб повернувся живим. Руки опускалися, доньок потрібно навчати, по господарству самій тяжко, а робота теж забирає багато часу сил та енергії. Але там і відволікалася, бо малюки потребували уваги. Проте вона справилася, дочекалася… Говорить, що дуже вдячна Трепівському сільському голові Юрію Долинку, за те, що допомагав у ті, тяжкі для неї часи.
Сьогодні Наталія Іванівна віддається улюбленій роботі сповна, за її плечима більше тридцяти років педагогічної праці, але кожний день вона приходить в рідний серцю дошкільний заклад «Калинка», як на прем’єру, яка завжди – свято… Для вихованців вона — вірний товариш, який пожаліє, розсмішить, заплете косички, вмить стане будь-яким казковим героєм і сама створить казку! Це дуже важливо, адже дитинство більше ніколи не повториться у жодного малюка.
Катерина МАТКО
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?