Пам’ять про героїв вічна
Вересень покликав знову до школи, розсипав по шкільному подвір'ю дітвору, залив сонячним світлом класи, прикрасив трояндами та айстрами.
Шкільне подвір'я філії Володимирівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів таке ж, як і в інших загальноосвітніх навчальних закладах: затишне, і красиве. Та є одна особливість, що відразу впадає в очі. На фасаді школи розміщено панно у вигляді державного прапора. На жовто-блакитному фоні - три меморіальні плити.
- Щоранку кожного з нас зустрічають поглядом ті, хто навічно викарбуваний на них, а це - М.Г.Петров, В.А.Голий, В.Й.Ярмошевич, котрі боролися і полягли за незалежність і цілісність України в наші дні.
Віктор Ярмошевич - випускник нашої школи. До подій 2014 служив у Знам'янській лінійній міліції. Разом з братом Анатолієм став до лав Збройних Сил України, коли розпочалася антитерористична операція на Сході. Героїчно загинув у бою поблизу Донецька. Нагороджений медалями «За сумлінну службу» ІІ та ІІІ ступеня.
Всіх трьох об’єднує безмежна любов до України, почуття обов’язку і жертовність заради світлого майбутнього нашого народу. Їхні очі, що дивляться на нас мудрим, веселим, пронизливим поглядом - наша совість, яка запитує: «А що ти зробив для України?»
- Тетяно Михайлівно, як виникла ідея про увіковічнення пам’яті?
- Думка щодо увіковічнення пам’яті Віктора
Голого виникла серед членів дитячого парламенту, коли всі разом плели
маскувальні сітки. ЇЇ підхопили і вчителі, і учні. Процес виготовлення
пам’ятної дошки був довготривалим… Прийшла весна 2015 року і знову сумна звістка
вразила в саме серце: 21 квітня загинув Віктор Ярмошевич. Школа замовила другу
дошку…
Кошти зібрали, провівши шкільний ярмарок. Восени, на велелюдному
мітингу, провели урочисте відкриття в присутності матерів загиблих героїв –
Олени Григорівни Голікової та Галини Андріївни Ярмошевич, братів: Сергія і
Анатолія, та побратимів, однокласників, друзів, однопартійців.
Відповідно до рішення Знам’янської райдержадміністрації на звернення осередку партії «Свобода» за підтримки педагогічного колективу школи було встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Миколу Гавриловича Петрова, педагога, письменника, громадського діяча. Відкриття приурочили 95-ій річниці з дня народження.
Напередодні
ювілею письменника–земляка у школі проходило районне методичне об’єднання
учителів української мови і літератури та шкільних бібліотекарів. Були
запрошені ветерани педагогічної праці, колишні учні, однодумці по партії.
Приїхав вшанувати пам’ять про талановиту і мудру людину, М.Г.Петрова, Василь
Васильович Бондар, голова спілки письменників України, прозаїк, журналіст і
громадський діяч.
За словами пані Тетяни, учителі–філологи району вперше почули
про Миколу Петрова і познайомилися з його творами. Для багатьох - це стало
справжнім літературним відкриттям.
- Ось такий поворот історії…. Учень і учитель поруч, в одному строю, але пов’язані однією метою у боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни. Віримо, що мир в Україні настане! Хочемо вчитися і вчити майбутніх хліборобів, лікарів, інженерів; навчимо їх любити свій народ, рідну землю і разом розбудуємо Україну!, - говорить директорка школи.
Записала Катерина Матко – для сайту «Суботці.Інфо»
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?